Чому в житті так мало ласки, кохання ніжності й любові до брата,до сестри ,до мами- лиш докори, повчання,гордість? -А пам*ятаєш ти вчинив твк? -Чому мене отам залишив? -Чому мені не допоміг ти? -Чому мене не заспокоїв? Чому в житті так мало друзів? Чому так тяжко в нім радіти? Чому у світі цім казковім тобі із заздрістью дружити? Ми все чекаємо від інших та їм в усьому дорікаєм та лиш у ставленні до інших чомусь нічого не міняїм... Чому у цім великім світі себе ні в чім не дорікаєм? -Чому того в біді залишив? -Чому тому не помагаю? -Можливо міг би я з любов*ю до інших часом повертатись, можливо міг би я навчитись від Бога лш прощення ждати? Людей потрібно всих любити, людей потрібно всих проощати і на людей не нарікати- надію лиш на Бога мати!!! СЛАВА БОГУ!!!