Де чогось полине спомин
велич Божу не знайде
той,кому все часу мало,
той,кого він досі жде.
Де когось не полишає
і до Бога він не йде.
Душу смутком сповива,
мов дитина спить часами
люд у смутку прожива,
як між темними лісами.
Мов туман упав на груди,
віє вітер десь з дощем.
А вони не чують голос:
"Бог із славою прийде!"
Дочекавшись,не забувши
всі слова,що він читав,
як на відстані збагнувши
чим учора проживав,
що там серце говорило
і як Бога він чекав...
СЛАВА БОГУ!