Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.8 | 15 голосів )
***
Шумить пустеля монотонно,
Іде арабський караван,
Беззвучно, стримано, синхронно.
Пустеля, наче океан,

Безкрая, аж до виднокола,
Січе пісок все по лицю.
Пустеля неосяжна, гола
І шлях відкриє лиш знавцю.

Малює вітер по спіралі.
У вирі, в пристрасті думки.
Тмяніють цінності вже сталі,
Дається втома вже взнаки.

Поводирю в путі покірні,
Уважність справжній тут покрів,
Йому відомі стежки вірні.
Та час збира й поводирів.

Коли б дослухалась поради
Недоброзичливих людей,
Прийняла б інші вже засади,
Була б слугою й тих ідей.

Пісок часи рахує й нині,
У думці слово вчителів,
У мандри кличуть мрії вільні.
Шукає серце добрих слів.

Поділитися:
[+]
Сподобалось
9

Коментарі 

 
0 #2 Юльчик 05.05.2011 23:26
Хороший вірш, от тільки думаю там має бути шумить а не щумить...
Цитувати
 
 
+1 #1 29.04.2011 19:55
Мені дуже подобається, супер!! .
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити