Ти прийшов у моє життя, Коли я добрела аж до відчаю, Коли душу свою загасила в гріховній пітьмі, Коли думала вже, Якщо навіть когось і покличу я, Не почує ніхто, тільки тиша озветься мені. Ти постукав в самотність мою І сказав: "Я візьму тягарі твої, Витру сльози з очей, тільки руку Мені простягни". Незбагненна любов Огорнула мене враз теплом своїм, І надія в душі моїй затріпотіла крильми. Я торкнулася Твоїх долонь. О, які вони, Господи, зранені! Ти скажи, ну для чого і хто це з Тобою зробив? І мені відповів: "До хреста їх прибили колись Мені. Я там тяжко страждав, бо так сильно тебе полюбив". Стрепенулося серце моє, І розкаяння сльози скотилися. Хіба думала я, що й для мене спокута ще є? О мій Господи, Ти Бачив з неба, що так я стомилася, І на землю зійшов, щоб змінити життя все моє. Не збагнути любов Твою, Та за неї я так Тобі дякую, Бо до світлих небес ніжно душу мою підняла. І я знаю тепер: Навіть серед найбільшого відчаю Вона втішить мене, збереже мою душу від зла.
Коментарі