Про покаяння.

Як легко мабуть, у часи давнішні,
Людина каялась, в гріхах своїх ,
Бо тільки жертви викупні принісши,
Вона знов поверталася до них.

Пішов за нас Христос, на жертву кровну,
Суть покаяння нашого змінив,
Отець, приношенням таким жертовним,
До Себе, повернув нас від гріхів.

Це покаяння до життя, в якому,
Душа спасіння у Христі знайшла,
Де розум наш оновлений, свідомо,
Назавжди відвертається від зла.

Згрішили всі, і перед Богом винні,
Яке б не вів хто, правильне життя,
Казав Ісус, що кожен з нас загине,
Хто в вірі не прийде́ до каяття.

А покаяння це не тільки сльози,
Не жаль за свої, скоєні гріхи,
Це радикально змінений наш розум,
Що зовсім, видаляється від них.

Та тільки справжнім, покаянням - щирим,
Ми святість обираймо й чистоту,
А гріх зненавидьмо, бо він зневіру
І бруд, в життя приніс і пустоту.

А хто відрази до гріха немає,
Живе з ним, як з отрутою змія,
І це його цілком задовольняє,
То геть далекий, він від каяття.

Бо значно гірше - це гріхи любити,
Ніж мимоволі скоїти нам гріх,
А краще, за них се́бе засудити,
Зійде́ бо милість Божа на таких.

А не до Бога від гріха втікати -
Це вдосконалення без каяття,
Як латку до одежі пришивати,
Яка придатна тільки на сміття.

Без Бога, покаяння не буває,
Воно по милості Його прийде,
Коли нас Слово Боже викриває,
І Дух Святий, до каяття веде.

А після цього, треба працювати,
І Дух вже буде направляти нас,
На потім, це не треба відкладати,
Бо ми не знаємо свій день і час.

Отямитись і вчасно зупинитись,
Якщо грішили ми, чинили блуд,
Бо краще, самих се́бе засудити,
Ніж залишати це, на страшний суд.

Якщо до каяття ми щось украли,
Робити більше, нам цього не слід,
Казати правду, де раніш брехали,
Це та́кож буде покаяння плід.

Якщо стосунки з кимось є не гарні,
Миритись не забаримось з таким,
Або обмовили людину марно,
Ім’я чесне́, давайте відновим.

Багато різних є гріхів, і кожен,
Хай в покаянні нашім відійде́,
Та вже й живу́чи, в заповідях Божих,
Є в чо́му каятись, нам кожен день.

Так вранці треба нам перевіряти,
Чи в нас ще Він присутній - Дух Святий,
Слова і вчинки, ввечері згадати,
І привід зна́йдем, каятись завжди.

Тож знаєм, покаяння це вимога,
І прощення нам зразу не дає,
Бо ми негідні ще любові Бога,
І тільки, на спасіння шлях стаєм.

Амінь.
Рибаков Віктор м. Луцьк.