ВСИНОВЛЕННЯ
Осінній дощ по шибці тарабанив,
Додолу краплі падали рясні...
Біля вікна дитя чекало маму.
Що тут для щастя треба сироті?
У світі цім незатишно самому,
Бо кожен день приносить смуток й біль,
І так бракує ніжності й любові,
Так хочеться,щоб душу хтось зігрів.
В дитячму будинку ріс хлопчина,
Й щодня ось так сидів біля вікна,
В сердечку лиш одна жила надія,
Що прийде мама, люба й дорога.
Дивились вдаль сумнії оченята,
Ос-ось прийде матуся й обійме..
Для нього буде це найбільше свято,
І вірив він: такий настане день.
А десь далеко жінка одинока
Все мріяла про сина, й кожний раз
Молилася, й про це просила Бога,
Й роки минали так,проходив час.
Й одного разу Бог їй вклав бажання
Із дитбудинку хлопчика узять,
І вирішила жінка без вагання
У дім до себе сироту прийнять.
І день настав.Зробити треба вибір.
Завдання це для жінки вкрай складне.
На неї сотні оченят дивились.
О,як же вибрать серед них дитя одне?
Та погляд жінки раптом зупинився:
Біля вікна задумливо сидів
Маленький хлопчик,й вдалину дивився,
А в оченятах - відчай,смуток й біль.
І жінка обережно запитала:
"Може,до тебе має хтось прийти?"
А в відповідь почула:"Жду я маму"
Це є найбільша мрія сироти.
Й сказала жінка:"Ось моя дитина",
Й по-материнськи ніжно обняла,
І хлопчика своїм назвала сином,
Й про нього піклувалась,як могла.
І хлопчик ріс,оточений любов'ю,
Щасливий був,що мама в нього є.
Він зустріч не забуде цю ніколи,
І пронесе крізь все життя своє.
************
Ми теж були, як сироти, в цім світі,
Й душа томилась серед марноти....
Хто міг її обняти та зігріти?
Хто міг її від темряви спасти?
Були самотні ми,та зір до неба
Не підіймали в відчаї й слозах...
А хтось хотів нас пригорнуть до Себе,
Хтось так бажав нам щастя та добра.
Хтось нас любив любов'ю неземною,
Ще грішних,переповнених лиш злом.
Як важко жити в світі сиротою,
Й не відчувати Батьківське тепло.
Але зійшов на землю Божий Син,
Щоб всиновити не одну людину,
Він від гріхів наші серця звільнив,
І ми не сироти,а Його діти нині.
Він кожного по імені назвав,
Зігрів любов'ю наші душі вбогі,
Ми у надійних Батьківських руках,
Й ніхто нас розлучити з Ним не зможе.
Можливо,плачеш ти насамоті,
Й нема кому про біль свою сказати,
Дім Батька не в далекій стороні,
Він може в Дім тебе також прийняти.
Прийди до Нього,сльози Він зітре,
Й відчуєш теплоту Його любові,
І,як дитину,з ніжністю прийме,
Не будеш більше в світі сиротою.
22.05.2016
Поділитися: