Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять, Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно, А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.
На стінах душі вицвітають картини про вічне, Горять образи' у святинях. Земля попелищ Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі, Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?
Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче, Лишень кровоточить поставлена кимось свіча. Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень, Аби навернулась до своїх одвічних начал?!
Вже час - пошматовану, зболену душу сто-винну Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих. Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину. Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...
IngWar, а ви брати і сестри не міряйте Бога по собі, тобто не заважайте Богу діяти в той спосіб, який Бог сам вибирає. А то ви все самі знаєте, що по Божому, а що ні, краще за Духа Святого. Бог весь час творить все нове, а про те як людина приходить до Бога, і через що, це вже друга тема. Немає "віруючої душі", якщо це не мається на увазі просто людина. Людина вірить духом, ходить в Дусі, бо Бог є Дух. А в Ісуса після воскресіння були стигми, або рани від цвяхів на руках і ногах, і від проколу списом. Не може бути ніякої гармонії зі словом Божим - коли людина душевна, вона приймає свої душевні переживання за віру - а це релігія. Віра - коли на душі кішки скребуть, все навколо валиться, човен потопає - а ти віриш що Бог з тобою, любить тебе і спасе.
Якщо нагадування про рани Христові, які кровоточить на церковних іконах від людських гріхів - порушує Вам гармонію душі з Богом - тоді я нічого не розумію у цім світі... Бажаю Вам віднайти справжню гармонію, шановний брате Вова!
Насмілюсь запитати - а те, що ні ікон, ні стигм нема у Біблії, значить, що писати про них є недопустимим? чи як розуміти Ваш коментар? Дивно, вперше стикаюсь з такою реакцією...
Коментарі
а ви брати і сестри не міряйте Бога по собі, тобто не заважайте Богу діяти в той спосіб, який Бог сам вибирає. А то ви все самі знаєте, що по Божому, а що ні, краще за Духа Святого. Бог весь час творить все нове, а про те як людина приходить до Бога, і через що, це вже друга тема. Немає "віруючої душі", якщо це не мається на увазі просто людина. Людина вірить духом, ходить в Дусі, бо Бог є Дух. А в Ісуса після воскресіння були стигми, або рани від цвяхів на руках і ногах, і від проколу списом. Не може бути ніякої гармонії зі словом Божим - коли людина душевна, вона приймає свої душевні переживання за віру - а це релігія. Віра - коли на душі кішки скребуть, все навколо валиться, човен потопає - а ти віриш що Бог з тобою, любить тебе і спасе.