Молитва мамина велику має силу. Молитва мамина завжди у небесах, Бо щира, невідступна і стокрила, Коли ім'я дитини на вустах. * * * Вона молилась, як тільки уміла, Схиляючи коліна раз у раз. За свого сина Господа просила, Щоб Він його помилував і спас.
Щоб Він йому послав щасливу долю, Змінив на краще все його життя І від гріховної звільнив неволі, Щоб дав йому Всевишній каяття.
Молилась ревно і молилась слізно. Вже й старість з сивиною підійшла. О, як боялась, щоб не стало пізно! І у молитві все його несла.
Та не спішив до Бога син. Байдуже Він слухав маму, серцем не тужив І майбуттям не переймався дуже, А як хотів, то так собі і жив.
Минали роки. Вже й настала зрілість. Уже й багато дечого надбав, Та бідний був на доброту і щирість Й про душу думати часу не мав.
До мами зрідка приїздив угості. Він не любив про Бога балачок І навіть кинути ще й міг зі злості, Що він їй не якийсь там простачок.
А мама... Мама все йому прощала. Любила сина, бо єдиний був. І з нетерпінням все його чекала, Щоб хоч би трохи з нею він побув.
А якось, коли майже вже зібрався Провідать маму, пролунав дзвінок: "Приїдь і з мамою хоч попрощайся, І на могилу поклади квіток".
Немає мами... Більш немає мами! Стиснули серце туга і печаль. "Чому так рідко бачився я з вами? Не цінував вас, мамо, я, на жаль!"
Приїхав син. Похоронив і в хату Зайшов самотньо. Сів біля вікна. "О як же, мамо, днів сумних багато Ти провела у хаті цій одна!"
Він поглядом обвів кімнату. Раптом Побачив біля ліжка ямки дві. Любила мама на колінах там стояти. І зупинив на них він погляд свій.
Тоді з сльозами там же на коліна Схилився і промовив: "Господи, Прости мені усі мої провини! Прости мені, прошу Тебе, прости!" * * * Так мамина проста молитва щира Була почута Богом в небесах, Бо мала мама непохитну віру, Що син її покається в гріхах.
І ми щодня в молитві до Престолу Своїх дітей із вірою несім. Хай руки не опустяться ніколи, І будуть з Господом і дочка наша, й син.
Як приємно і вас знову почути (з Світланою я вже перемовилась)! Я вперше спробувала заримувати історію, а дуже хотілося. Якщо вдало, то я рада. Яно, а ви теж пишіть. У вас такі гарні вірші.
Ця хвилююча тема про маму продовжуватиметься напевно доти,доки буде жити земля.А мами християнки - взагалі особливий дарунок Божий. Гарна історія і чудово заримована. В мене так мало коли виходить.Спасибі.
Коментарі