Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.7 | 19 голосів )
В пустелі темній і безлюдній,
Безпечний подорожній заблукав...
Промерз він до кісток у холоднечі лютій,
У відчаї до Бога заволав:

"О Боже, зглянься, пропадаю!
Зішли вогню зігрітися, прошу!
Прости, що в радощах про Тебе забуваю,
У серці Твого слова не ношу!"

І враз багаття запалало
В печері серед диких скель:
"Ввійди,-тихенько пролунало.-
Далеко звітси до жилих осель".

"А як зігрітися,-у голові майнуло,-
Коли б раптово вогнища не стало?"
І наче свіжим вітерцем війнуло:
"Не вогнику проси-проси кресало".
Поділитися:
[+]
Сподобалось
13

Коментарі 

 
0 #3 Леся Мельник 03.11.2011 23:00
Дякую за прекрасні свідчення, воістину Бог величний (сльози радості навертаються на очі), я ж писала алегорично.Бо так підказувало серце, а Він дійсно так близько...
Цитувати
 
 
+1 #2 Сонячник 31.10.2011 10:50
А ще згадується свідчення сестри:
...И когда я начала замерзать, этот мороз проник во все кости мои,
все суставы. И такая невыносимая боль ощущалась во всех моих костях
от холода, что у меня сердце так начало нить, что я не могу даже это передать. И я так боялась, чтобы какой-нибудь ропот не проник в моё
сердце, что я здесь замерзаю от голода и холода и погибну в этих водах.
И я открыла через большую силу мои уста и сказала: “Господи!
Не оставь меня вот в эту последнюю минуту жизни моей! Дай, чтобы
сердце моё было спокойное, что бы ни постигло меня”.
И в то время на этой льдине появилось пламя огня. И такая
большая была льдина, и это пламя огня как костёр начало гореть вокруг
меня. И я стояла в этом костре.
Наполнилось сердце моё силой Духа Святого, молитвенными
словами. Безграничная сила пошла в моё сердце. На всех чувствах моих
огонь этот горел и согревал моё тело, руки и ноги. И так я согрелась в
этом пламени, которое горело. Оно меня не жгло, но согревало меня,
что у меня стали мягкие руки, разогрелось всё тело моё, я почувствовала
хорошую теплоту.
И кончилась молитва моя – и огонь угас на этой льдине.
www.sb-nz.com/load/ehlektronnye_khristianskie_knigi/ehlektronnye_khristianskie_knigi/kniga_svidetelstvo_quot_put_khristianki_quot_pdf/20-1-0-394
Цитувати
 
 
+1 #1 Сонячник 31.10.2011 10:34
Цей вірш мені нагадує мій випадок, коли я запізнювався на останній поїзд серед глухої чужої місцевості (а ще треба було декілька кілометрів пішком іти), і вже замерзаючи від вечірнього морозу до Бога заволав, щоб Він мене зігрів... і за пару хвилин під'їхала машина, самі запропонували підвезти мене, і так я під'їхав до станції, і ледве встиг вскочити у поїзд.
А що би було, якби мене не підібрали??? Мабуть, би замерз там.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити