Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.5 | 41 голосів )
На коні золотому скаче вершник багряний,
Нічка стелить кожушок, з вовни срібної тканий,
Спалахнули осики,загорілися клени,
Ніжний сум навіває це багаття на мене...

Не сумую за літом,за веселим розмаєм.
Скільки вже пережито,скільки ще нас чекає?!..
Серед сивих туманів,наче іскра жевріє,
У душі християнській,незгасима надія!
Поділитися:
[+]
Сподобалось
17

Коментарі 

 
+4 #5 Dominika 27.01.2014 21:45
Спасибі!Люблю осінь,щось є у ній такетаємниче,ди вне,що змушує замислюватися про головне частіше..Думаю в кожній людині є "іскра Божа",як висловився класик. А до досконалості тільки стрімлюся.Хоча на порі і не дуже вдало...
Цитувати
 
 
+7 #4 Leleka 26.01.2014 13:59
Неперевершено! Як жива картинка! Слава Богу за таку красу.
Цитувати
 
 
+5 #3 Dominika 14.01.2014 21:47
Дякую,мої дорогі,за добрі відгуки.Я тільки вчуся...у Господа,у природи,у вас,у життя і,думаю це до Вічності.Ще раз спасибі
Цитувати
 
 
+10 #2 14.01.2014 21:21
Супер!
Цитувати
 
 
+6 #1 lanak45 14.01.2014 21:13
Аааа! Гарно!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити