Ніч засвітилася зорями ясними,
Тихо дрімають поля,
А у печері, схилившись над яслами,
Мати колише дитя.

Низько вклонившись до Сина Всевишнього,
Втому і біль забува,
І посміхаючись згадує втішнії,
Ангола дивні слова.

Пестить Марія з любов*ю цілуючи,
Ті рученята малі,
Що обійматимуть Всесвіт, даруючи
Мир і спасіння землі.

Звідки їй знать,що Любов закривавлену
Будуть на хрест піднімать?
Щоби звільнився свободи позбавлений,
З неба зійшла благодать.

Пітьму розвіявши світло з*явилося
Анголи благовістять,
І до хліва,де пророцтва звершилися,
Пастирі з поля спішать..