Несподіване Умиротворення

Я, як і всі, важко переживав біль і страждання кожного з сусідів по камері і, так само, як усі, молився.

Пройшовши по ланцюжку: арешт - допити - зіндан (тюремна яма) - морозильна камера - камера смертників, я зрозумів, що доля моя вирішена і вона однозначна – з "американськими шпигунами" в цій країні не церемоняться, про що й натякали слідчі. Час наближався до доленосного моменту – остаточного рішення і винесення вироку якимись трьома військовими чиновниками.

Я став усвідомлювати невідворотність закінчення мого земного життя, але усвідомлення цього набуло заспокійливого характеру і такі втішаючі думки плавно вливалися в мій розум:

– Ось, життя закінчилося, але ж це неминучий кінець кожної людини на землі, і хіба я не знав до цього, що я смертний? Не я – перший, не я – останній. Але чому ж ніколи раніше не допускав цієї думки, гнав її, як нереальну, як ніби це десь, з кимось, колись трапляється, але тільки не зі мною. І чому я жив, як безсмертний на землі і мало замислювався про те, що є вічність, до якої необхідно готуватися протягом всього цього тимчасового життя. Адже вічність ця може бути двоякою – може бути блаженною, щасливою, радісною і світлою, а може бути – жахливою, болісною, сумною і злою. І характер цієї вічності залежить від того, як прожили ми це тимчасове життя і які якості придбали для своєї душі. Якщо в процесі земного життя ми виростили в собі егоїзм, обжерливість, любов до задоволень, блуд, зажерливість, жадібність, безглуздя, дратівливість, осуд, неприязнь, заздрість, зловтіху, злопам'ятність, мстивість, смуток, марнославство, гордість і всі інші якості, які суперечать закону жертовної любові, то при переході з тимчасового життя у вічне, ми заберемо з собою і в собі весь цей тяжкий вантаж властивостей, який навіки позбавить нас миру і ми будемо варитися у власному духовному соку злих, ненаситних пристрастей, терзаючись і ніколи не знаходячи задоволення й заспокоєння.