Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.8 | 5 голосів )
Вмивався ранок сонячним промінням,
Вітали день новий пташки дзвінкі.
І небо – ні хмаринки: синє-синє –
Всміхалося красою угорі.

Та він не бачив сонця ясних перлів,
Не чув дзвінких пташиних голосів...
Для нього все погасло, було темно...
В сльозах до неба очі звів Яір...

Дочка вмирала. «Боже, що робити?
Моя єдина донечка... Чому?»
Великим смутком і стражданням вбитий,
Нічого він не бачив і не чув.

Та раптом загорілася надія:
«Ісус із Назарету – Він спасе!
До Нього поспішу, Він зрозуміє,
І не залишить в час важкий мене!»

І, спотикаючись, побіг до Нього,
Він мчався до Христа з останніх сил.
І, на коліна, впавши, слізно мовив,
Бо ж міг допомогти лиш Він Один:

«Ісусе, я благаю, щиро прошу,
До мого дому зараз завітай!
Моя дочка... Дитя моє хороше...
Вона хворіє. Вмерти їй не дай!»

Народ тиснув. У всіх – свої проблеми.
О, скільки хворих, скільки тут калік
До Вчителя приходило щоденно!
Хіба злічити можна було їх?

Ось жінка до Ісуса лиш торкнулась,
І кровотеча вмить її пройшла.
Не утаїлась. І усі почули
Признання: «Доторкнулась, Пане, я!»

А Він промовив лагідно і ніжно:
«Йди з миром, дочко, бо тебе спасла
Твоя велика віра, йди скоріше!»
І щастям вмить засяяла вона!

В цей час ось за Яіром поспішають,
Й з розпукою в’їдаються слова:
«Дочка твоя померла нещодавно,
О, не турбуй Учителя дарма»

І підкосилися у нього ноги,
І сльози затуманили весь зір...
Почувся шум товпи, й крізь людський гомін
Сказав Ісус: «О, не лякайсь, Яір!

Лиш тільки віруй, і буде спасенна
Твоя єдина дорога дочка!»
«Невже Сам Він звертається до мене?» –
І знов надія в серці розцвіла.

І до господи Він прийшов Яіра,
Скували сльози в домі всіх в ту мить.
«Не плачте! О, Яір, ти тільки віруй!
Твоє дитя не вмерло, але спить!»

«Не вмерло?» – насміхалися злобливо...
Він взяв дівча за руку й скрикнув враз:
«Дівчатко! Встань!» І тут здійснилось диво:
Вона ожила раптом в той же час.

Розкинув день свої могутні крила,
Ніколи ще не чув таких пісень
Яір. Та і не був він більш щасливий,
Як в Богом той благословенний день.

«Не бійся, але віруй!» Друже, чуєш?
Слова лунають крізь туман століть.
Спаситель вічність неземну дарує,
Повіки Слово Господа стоїть.

«Не бійся, але віруй!» Тільки прямо
Нехай буде направлений твій зір.
Для Бога неможливого немає,
Він сильний, всемогутній, лиш повір.

Коли твій зір заполонили сльози,
Коли, здається, виходу нема,
Спіши до Нього. В горі, у тривозі,
Спіши тоді, як темна пелена

Закрила світло у кінці тунелю
Й стомив тебе життєвий буревій.
Ти не лякайся. Бо нема проблеми,
Яку б не вирішив Спаситель твій!
03.04.2017р.


Поділитися:
[+]
Сподобалось
13

Додати коментар


Захисний код
Оновити