Хто б хрест той в серце мені вклав,
Щоб там коріння він пустив,
Щоб я ожив і не вмирав,
Щоб я, радіючи страждав,
Щоб мені в грудях він болів.

Щоб я не словом, а душею
На ньому гордий повисів,
За біль, за рани полюбив
І на підступність фарисея:
«Прости їм, Боже»,- відповів.

Коли здійметься меч тиранів,
Щоб я дощем від щастя плакав,
І переніс біль тихо й свято.
Щоб все життя, як день останній,
І ворог став найкращим братом.