Джерело
https://jerelo.info/forum/

Апостольське приємство
https://jerelo.info/forum/viewtopic.php?t=1188
Сторінка 4 з 4

Протестант [ 19 лютого 2011, 23:33 ]  Re: Апостольське приємство

романм написав:
-ну то докажи

Та по ходу розберемося, сам говориш тема не та ( я питався вище: що 66 книг є канонічним Писання ).
От подумай, що з того що я скажу із того місця: що в нас так вчать бо Ісус все не міг сказати письмо, цим місце хіба добре єрись захищати.

романм [ 19 лютого 2011, 23:38 ]  Re: Апостольське приємство

Не зрозумів щодо канону св. Писання. Поясни плізз.

Протестант [ 20 лютого 2011, 00:06 ]  Re: Апостольське приємство

романм написав:
Не зрозумів щодо канону св. Писання. Поясни плізз.


Читай тут Канон Писання

svjat [ 22 грудня 2011, 09:05 ]  Re: Апостольське приємство

Бачу тема не закінчена. Приєднуюсь до обговорення. Спочатку повторю основні пости що стосуються теми.
Цитата:
Протестант: Дуже часто ортодоксальні церкви наголошують на цих словах, а що воно значить"апостольське приємство"? Я зустрічаю у Писанні такі слова:19 Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,
20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,
21 що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,
22 що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу. (Еф.2:19-22). Із цих слів я бачу що Церква має будуватися на вченню апостолів, а не "апостольське приємство".

Цитата:
Nurono: Може ти не читав цього: "Не рукополагай скоро нікого...(1Тим.5:22)". То хто рукопокладав - Святий Дух чи Тимофій? Або інакше, чи не залежало від Тимофія вирішувати на кого класти руки, а на кого ні? Безперечно "Дух дихає, де хоче (Iван.3:8)", і натхненні Ним служителі рукопокладають за волею Божою. Як написано: "Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! 3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. (Дiї.13:2,3)" І тут бачимо, що обрав Бог а рукопокладали вже люди (служителі). Я не стверджую, що тільки так це (рупокладення) відбувається. Ще й так: "Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. (Дiї.6:3)". Отже обрано було сімох - " І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії(Дiї.6:5)". От від Миколи пішла секта николаїтів (Об. 2:6,15). От чому ти написав: "У нас пресвітерів вибирає Церква, а не духовенство ставить"? Може в вас не так? А в нас вибирає Церква за натхненням Духа Святого, і як завжди руки кладуть священники. От Церква тримається передання і апостольського приємства!
Варто згадати, що Церква мала бути на протязі двох тисячоліть. Христос сказав про неї: "пекельні ворота її не подолають. (Матф.16:18)" От вже дві тисячі років в ній практикують рукоположення почате апостолами.

От і проведи зв'язок з апостолами.
Це тест Тертуліана: "Втім, якщо яка-небудь [єресь] наважаться віднести себе до часу апостольського, щоб видати себе тим самим за апостольське передання (оскільки вони існували при апостолах), то ми можемо відповісти: але тоді нехай покажуть підстави своїх церков, розкриють чергу своїх єпископів, що йде від початку через спадкоємство, і так, щоб перший мав наставником і попередником своїм кого-небудь з апостолів, або мужів апостольських (але такого, який перебував з апостолами постійно). Бо апостольські церкви таким саме чином доводять своє положення. Наприклад, церква Смірнська називає своїм єпископом Полікарпа, поставленого Іоанном, а Римська - називає таким Климента, призначеного Петром . Так само і інші церкви показують, в яких мужах, поставлених апостолами в єпископи, мають вони відростки сім'я апостольського." (DE PRAESCRIPTIONE HAERETICORUM (32))
....Були не "просто християни", а ті хто з перших вікі носив назву ἡ Καθολικὴ Εκκλησία - Католицька Церква (Ігнатій Антіохійський до Смирнян).

Цитата:
Протестант: \\Були не "просто християни", а ті хто з перших вікі носив назву ἡ Καθολικὴ Εκκλησία - Католицька Церква (Ігнатій Антіохійський до Смирнян).\\

Прочитав, щось я нічого не замітив такого що рахувало нас за єретиків.
Где будет епископ, там должен быть и народ, так же, как где Иисус Христос, там и кафолическая Церковь. Які мають бути по твоєму ознаки істинної Церкви, де є присутній І.Х.?

svjat [ 22 грудня 2011, 11:46 ]  Re: Апостольське приємство

В принципі погоджуюсь з ходом думки Nurono. На додачу наведу пояснення апостолського приємства тезами від Афанасьева:

Идея преемственности служений и лиц, исполняющих их, была очень распространенной в древнем мире, как языческом, так и иудейском[56]. У нас нет никаких оснований считать, что ее не имелось с самого начала в Церкви. Основой жизни первоначальной церкви была традиция. «Ибо я от Господа принял то, что и вам передал...» (1 Кор. 11,23). «Ибо я первоначально преподал вам, что и принял...» (1 Кор. 15,3). Преемство традиции было привычной мыслью для Павла, т. к. он сам до обращения был воспитан у ног Гамалиила (Дн. 22,3). Идея преемства традиции включает в себе идею преемства лиц, которые являются хранителями традиции.
Наиболее ясно идея преемства лиц, носителей традиции, выступает в Пастырских посланиях. «И что слышал от меня при многих свидетелях, то передай верным людям (pistoij anqrwpoij), которые были бы способны и других научить» (II Тим. 2,2). Учение веры передано апостолом церквам, а в них оно должно сохраниться неповрежденно через преемственность и последовательность (diadoch) лиц, которым поручена охрана учения.

…Епископ отвечает за сохранение «сокровещницы веры» переданной местной Церкви.
… Местная церковь образовывалась, когда апостол вместе с начатками верующих совершал в ней первую Евхаристию. Поставление пресвитеров совершалось в Евхаристическом собрании местной церкви. Поставленные пресвитеры занимали на нем те места, которые апостолы занимали в первых Евхаристических собраниях Иерусалимской церкви. В частности, старейший пресвитер(епископ) занимал то место, которое до него занимал апостол, совершивший в ней первую Евхаристию. Совершая первую Евхаристию, апостол был в местной церкви ее первым предстоятелем. Топологически служение пресвитеров, а особенно старейшего пресвитера, было продолжением служения апостолов. Поставленные апостолами старшие пресвитеры (епископы) воспринимали от них служение предстоятельства. Оно было одной из функций апостольства, но не было их особым служением. Оно становится особым служением поставленных апостолами епископов. Поэтому, воспринимая от апостолов служение предстоятельства, епископы не были преемниками их служения апостольства, но только преемниками их места в Евхаристическом собрании…
…….Цепь «diadoch» не должна прерываться в Церкви. После почивших епископов, поставленных апостолами, другие лица должны принять их служение. Это непреложный закон жизни Церкви, вытекающий из самой ее природы. Не может быть местной церкви без Евхаристического собрания, а собрания не может быть без старейшего пресвитера(епископа). Всякий перерыв в их служении означал бы перерыв в существовании местной церкви.

Сторінка 4 з 4 Часовий пояс UTC + 2 годин