Джерело :: Ображатися

Джерело https://jerelo.info/forum/

Ображатися - гріх? https://jerelo.info/forum/viewtopic.php?t=124	Сторінка 5 з 6

Тарас	[ 09 липня 2007, 16:41 ]
До Вершника: Я думаю, що коли ти намагатимешся просто забути образу, то тобізабути її буде ще важче, бо саме намагання забути викликає спогади. Я підтримую думку Тая.

Братик

[ 09 липня 2007, 17:39 ]

Доки існує пам"ять про образу - доти існує образа! Якщо ти пам"ятаєш про образу, ти не зможеш вбити у собі образу - це самообман. В англійській мові слово "простити" має те ж значення що й "забути". Простити і забути - це фактично слова синоніми.

Вікуся

[ 30 квітня 2008, 13:25 ] Re:

[quote="Братик"]До речі, ображання - це пасивна помста.
Неможу погодитись

Я обажаюсь, але не думаю так. Ну, спочатку думала, але потім зрозуміла, що це шкодить тільки мені і нікому більше, а та людина може навіть не здогадуватися про це, і тільки мені важко і я страждаю, тому це не правильно

А зараз я ображаюсь і мені просто боляче, а зробити з цим нічого не можу, тільки, коли прошу Бога і Він забирає по милості і образу і біль

І, крім того, "суд належить Богові" не варто присуджувати людині, щоб вона просила пробачення, особливо говорити їй про це, Бог Сам докорить, якщо буде треба :!:

Я не памятаю де, але якщо має твій брат проти тебе щось, іди і примирись з ним перше, а тоді принось свою жертву і що треба миритись з своїм "ворогом" поки ти ще з ним на дорозі :arrow:

У нас в церкві практикується таке, що якщо навіть мене бразили, то йду просити пробачення

Не знаю чи це вірно, але мені так легше і образа зникає і людина тебе починає краще розуміти, стосунки стають ближчими і теплішими

Не треба забувати, що ми можемо ображатися, коли нам правду говорять, але без любові чи просто так(це я про себе, я молюсь зараз про це) :arrow:

через це і треба примирятись(я маю наувазі щось можна не так зрозуміти, а потім все роз'яснюється

)

Вікуся

[ 30 квітня 2008, 13:35 ] Re:

Анафема написав:

Відсутність помсти при образі-це зразок християнської поведінки.

Не думаю, не ображатися - зразок християнської поведінки, Павло писав, що радіє з випробувань, а отже переслідувань і знущань, ьо це явний доказ того, що він іде за Ісусом

Вікуся	[ 30 квітня 2008, 13:38 ] Re:
[quote="LMax"]Відсутність помсти після відчуття образи - це лицемірство. Ні, адже коли бачиш в цьому, що це гірше для тебе, то просто свідомо від цього відмовляєшся!

LMax

[ 30 квітня 2008, 17:52 ] Re: Re:

Вікуся написав:

LMax написав:

Відсутність помсти після відчуття образи - це лицемірство.

Ні, адже коли бачиш в цьому, що це гірше для тебе, то просто свідомо від цього відмовляєшся!

ага, а потім далі ображаєшся при іншій ситуації? І так безконечно, бо не вироблено позбавлення гордині, яка й визиває це почуття образи. Якщо є це почуття - то корінь його гординя. Досить лицемірити собі.

Вікуся

[ 01 травня 2008, 12:41 ] Re: Re:

Я про помсту, мені не хочеться мститися, бо написано, що віддайте суд Богові :oops:

LMax написав:

Погоджуюсь на рахунок гордині :!:

Існує серед християн думка, що від гордині ми будемо позбавлятися все життя, так як від безлічі гріхів, які приховує наше "лукаве і невигойне" серце

І молюсь за це не перший рік, ти думаєш, що Господь вирішив, а добре, нехай сама з цим впорається :wink:

Не думаю! Але знаю, що я вже не така, як була, наприклад, 2 роки тому :lol:

Вікуся

[ 01 травня 2008, 12:56 ] Re: Re:

[quote="LMax"]
ага, а потім далі ображаєшся при іншій ситуації?
Так, і тільки на близьких, бо тільки вони можуть дійсно образити 8-)

І це, доречі, буває зі всіма просто залежить від того, хто як на це реагує!Хтось може стриматись і одразу пробачити, хтось не може і йому важко,хтось може перевести це на жарт, але боляче є всім :!:

Бо ми всі люди і хоч не хоч, а всі різні і не досконалі

Одне знаю напевне, якщо людина не ображається, то цьому може бути дві причини: або вона дуже-дуже сильно сповнена Святим Духом, або вона просто не підпускає до себе нікого близько!

Taj

[ 03 травня 2008, 09:08 ] Re: Re:

Вікуся написав:

LMax написав:

ага, а потім далі ображаєшся при іншій ситуації?

Так, і тільки на близьких, бо тільки вони можуть дійсно образити 8-)

Бо ми всі люди і хоч не хоч, а всі різні і не досконалі

Абсолютно згоден. Мабуть, це і є причиною, що людина замикається в собі і уникає спілкування з іншими людьми - боїться, що її можуть образити, уникає таким чином образ і болю. Звісно, що це - не кращий спосіб, але пояснює нам ціле явище.

LMax написав:

Відсутність помсти після відчуття образи - це лицемірство.

Може ти мав на увазі, що коли людина говорить, що я ображаюсь, але відчуття помсти не маю?
Справді, відчуття образи обовязково супроводжується бажанням помсти. Але стоїть питання - скільки часу бажання помститися триває. Воно може тривати все життя, може - кілька днів, доки людина не заспокоїться, а може лише декілька секунд - а тоді приходить просвітлення. В останньому випадку людина може цього навіть не зауважити, а тому вона не лицемірить, коли говорить, що образа (біль) залишилася, а бажання помсти - відсутнє.
Тому можна говорити, що цей ЧАС, доки бажання помсти залишається у нашому серці після нанесеної образи, і ХАРАКТЕРИЗУЄ РІВЕНЬ НАШОГО ДУХОВНОГО ЗРОСТУ. Чим він менший, тим більше наше духовне зростання.

LMax

[ 03 травня 2008, 22:23 ] Re: Re:

Taj написав:

Тому можна говорити, що цей ЧАС, доки бажання помсти залишається у нашому серці після нанесеної образи, і ХАРАКТЕРИЗУЄ РІВЕНЬ НАШОГО ДУХОВНОГО ЗРОСТУ. Чим він менший, тим більше наше духовне зростання.

цілком підтримую 8-)

Братик

[ 07 травня 2008, 17:16 ] Re: Ображатися - гріх?

Не згоден. Не бажання помсти визначає наш духовний стан, а взагалі, почуття образи. Я можу і не мати жодних думок про помсту, але в той же час мати образу у серці, то це не означає що мій духовний стан здоровий. Ми не повинні навіть ображатися, коли нас ображають! Ісус Христос пережив найбільшу образу, яку тільки можна пережити: Він нічого поганого не зробив, навпаки, прийшов спасти людей, а ті його взяли, насміхалися над Ним і розіпяли! І Він не ображався! То чи можемо ображатися ми?

Сонячник

[ 08 травня 2008, 00:18 ] Re: Ображатися - гріх?

Згоден з Братиком!
Якщо ми здатні ображатися, то ми ще духовно незрілі (немовлята).
Але якщо нас ображають, але ми не відчуваємо жодної образи до кривдників, а навпаки - благословіння їх, то це свідчить, що Господь береже наше серце від образи, тобто свідчить про здоровий духовний стан.
Згадаймо, як Христос молився за своїх кривдників: "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!"

LMax

[ 08 травня 2008, 23:20 ] Re: Ображатися - гріх?

Братик написав:

і це підтримую.
Але чому ти не згоден з думкою, яку висловив Taj? Невже в тебе не було такого перехідного етапу? То чому не згоден?

Братик

[ 09 травня 2008, 08:06 ] Re: Ображатися - гріх?

Не те що не згоден, просто пішов глибше: Тай говори про небажання помсти, тобто дії, але Христос нас учив не те щоб уникати помсти, але любити кривдників. Тут перехідного етапу не повинно бути: якщо є любов, то будемо так поступати, а хто живе за буквою а не за благодаттю, той буде пильнувати свої вчинки.

Сонячнику, не "Господь береже наше серце від образи" а ми самі повинні це робити.

Сонячник

[ 10 травня 2008, 01:35 ] Re: Ображатися - гріх?

Братик написав:

Сонячнику, не "Господь береже наше серце від образи" а ми самі повинні це робити.

Ну, як сказати... Ми самі повинні не грішити, але без Божої присутності - нічого в нас не вийде. Ми можемо усвідомлювати, що робимо зле, але поки не примиримося з Богом - будемо ображатися. Тому лише у спільності з Богом образа сама минеться.

Сторінка 5 з 6

Часовий пояс UTC + 2 годин