Є різниця між судовим процесом і судовим рішенням.
Християни проходять свій судовий процес від часу першого приходу Христа (1Пет.4:17),
а при Його другому приході на Землю вони отримують від Нього результати судового рішення, тобто, хто що заслужив (2Кор.5:10).

В новому завіті ‘обрізання’ представляє посвячення Богу (Фил.3:3), при якому християни відділяють себе від гріховності (Кол.2:11).
Але при тому вони проходять і свій суд (1Пет.4:17), уникаючи світового способу життя, щоб не бути засудженим зі світом (1Кор.11:31,32).

Ну і як вас зрозуміти? Виправдовується людина без діл заповідей Бога, але спасається ділами заповідей Бога. То навіщо оте оправдання Бог робить? Щоб людина знову залежала від діл заповідей? Це вже було. Діла заповідей - це і є діла Закону, що був даний Богом через посередника Мойсея. От у вас виходить, що оправдовуємось вірою, а спасаємось Законом. Це суперечить всьому Євангелію. Адже викуплені Христом вмерли для Закону: "ви вмерли для Закону через тіло Христове" (Рим.7:4). І це про тих, які були під Законом. А погани під Законом ніколи не були, вони поза Законом отримали оправдання з віри Ісуса Христа через віру в Ісуса Христа. Поган не потрібно навертати до Закону, бо віра з'явилася без закону (Рим.3:21-22). І оправдання було дано з небес даром. Це суть благодаті. Не треба заробляти його трудами, ділами.

У вас спасіння не по благодаті, не Богом дається, а заробляється людиною через діла.
Тепер щодо ваших посилань на писання. Перше - Ів.15:10.
Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.

З ким розмовляє Ісус і до кого звертається? Точно не до поган. І якщо уважно подивитися, а де починається ця розмова, то побачимо, що з 1 вірша 13 глави. Це - вечеря Ісуса з УЧНЯМИ. А завершується ця розмова 1-им віршем 17 глави. Отож, Ісус, каже своїм учням, котрих Сам же ж вибрав з якоюсь метою, має для них завдання, про дотримання виконання цих завдань, або служіння.
Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, (Ів.15:16)

І як приклад, приводить Себе, що виконав завдання, заповіді, Отця: "як і Я зберіг Заповіді Свого Отця" (Ів.15:10)
Ісус був посланий Отцем, щоб завершити Його діла на землі:
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
(Iван.5:36) (підрядковий переклад каже не "виконав", а "завершив").

Висновок?
1.Ісус мав заповіді на виконання діла від Отця. Ці заповіді не стосуються людей, людям ці діла не доручалися.
2.Апостоли мали заповіді від Ісуса, бо були послані Ним на виконання Його діла. Сама назва АПОСТОЛ говорить сама за себе - ПОСЛАНИЙ. І ніхто інший самовільно неміг взяти на себе таку ношу.

То чого ви з того, що стосувалося завдання апостолів створюєте теорію спасіння ділами для простих віруючих?

Друге місце 1Ів.2:4.

Іван не був апостолом поган. В своїх посланнях він говорив євреям. Це випливає з того, що він говорив про гріхи, а гріхи є тільки у підзаконних. Тобто в тих, у кого є заповіді від Бога. Ото ж плавно переходимо до другого питання.

Гріхи можна виявити лише законом, тобто наявністю заповіді Бога. То ви мені скажіть, чим ви виявили оті "свої гріхи" до закону.

Усі під гріхом через гріх Адама. Цим гріхом увійшла в Адама смерть і далі перейшла з тим гріхом у всіх людей. Через цей гріх всі вмирають. "Жало ж смерти то гріх". (1Кор.15:56)

І що? Адамів гріх теж узяв? Якби взяв Адамів гріх, то смерть мала б вийти з людини. Їй ні за що було б триматися. Гріх Адама змитий кров'ю Ісуса. Людина мала б стати з моменту Голгофи вічною в плоті. Це сталося з кимось? Може Ізраїль перестав вмирати?

Раджу уважно прочитати 7,8 главу послання до Римлян і на його основі проаналізувати події біля дерева пізнання.

А що стосується виразу "дав Самого Себе на викуп за всіх", то його треба узгодити з іншими словами Ісуса:

24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...(Матв.15:24)

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир (Iван.10:16)

Отож, Ісус посланий ТІЛЬКИ до овечок ДОМУ Ізраїлевого. Але більшість овечок, а це 10 колін, отримали розводового листа і були розпорошені по світу. Ісус прийшов, коли земне царство Отця, кошара, нараховувала лише два коліна. Він мав завдання, заповідь, від Отця повернути в народ ще і ті 10 розпорошених колін Ізраїля, тих "інших овець". Тому і вмирав за овець дому Ізраїлевого всього світу, бо навіть розпорошені, вони були підзаконними.

То давайте будемо читати ваші посилання, ну, може трохи розлогіше:
3 А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:
4 Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.
5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!
6 А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.(Вих.19:3-6)

Скажіть, де там є словосполучення "небесними священниками"? Це ваше доопрацювання. Знаєте звідки взялася ота величезна кількість конфесій з їхніми вченнями? От від таких собі вольностей поводження з Писанням: дещо викинути або трошки добавити свого, зробити перекручений переклад. І вже на цих змінах будувати своє, людське вчення.

Знаєте, чому не може бути множини небесних священників? Бо небесний священник - вічний, не підвладний смерті. А такого священника достатньо ОДНОГО, по чину Мелхиседека. А багато священників ставив Закон. Це було царство священників по чину Аарона. Саме це священство мав на увазі Бог, коли вжив термін множини - "царство священників".
23 І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
24 але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.
25 Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.(Євр.7:23-25)

Так що для віруючих ніяким боком "небесне покликання" ви не прив'яжете до "небесних священників". Віруючий ніяк не можуть бути священником. Священник служить при кровній жертві Богу за гріхи людей. Земного святилища нема, бо нема Закону, Христос - кінець Закону, та й навіть, якби було, то тільки рід Аарона служить в ньому. В небесному святилищі посада зайнята Христом, вічним священником. То на що ви розраховуєте? Де будете служити? Знову безпідставна пуста теорія, від віри в яку нічого не отримаєте.

Давайте все-таки подивимося на початки, а саме - на обітниці. Кому і які обітниці давав Бог. Чому це цікаво? Бо всяка Божа обітниця обов'язково Богом реалізується. Ми про цю реалізацію намагаємося зараз говорити, але не треба змішувати все докупи в один вінігрет.

Перші обітниці Бог давав Аврааму. Перше. Пообіцяв Аврааму спадкоємця Ісаака, від якого сформує народ Бога. Друге. Бог пообіцяв Аврааму, що в ньому благословляться всі народи. Цю обітницю він отримав за те, що повірив Богу.
6 Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому.
7 Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.
8 І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!(Гал.3:6-8)

Отже, оправдання поган вірою є благословінням Авраама.

Вертаємося до нащадків Авраама в Ісааку-Якові. Їх Бог покликав при Хориві у союз, давши Закон і обітниці, які наведені вище, (Вих.19:3-6). Саме Якову сказано, що він буде власністю Бога і буде "царством священників". Навіщо Якову священники? А тому, що Бог дав йому Закон, збірник Своїх заповідей. А це робить гріх особливо агресивним (читаємо 7 главу до Римлян) 56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.(1Кор.15:56) і жалить смертю. Тому з Законом Бог поєднав священство, щоб приносити замісні кровні жертви. От і виконалась обітниця Бога на рахунок "царства священників". Їх було багато, бо смерть не дозволяла залишатися одному.

Бачимо, що ті діти Авраама, які пішли в союз з Богом стали під Закон, під клятву. Вони пішли в полон під гріх і як результат отримали прокляття від Закону. Їм передбачене від початку священство, жертва за гріх, Христос, викуп від прокляття Закону і вічний первосвященник.

Що ж с тими Авраамовими, що по вірі? А все в порядку. Вони не під Законом, відповідно - вільні від гріха, то ж священство їм не потрібне. Тому це священство їм і не обіцялося Богом. Благословіння, обіцяне Богом Аврааму прийде з небес, на те воно й БЛАГО-СЛОВІННЯ. Наведу один вірш:
7 І без усякої суперечки більший меншого благословляє.(Євр.7:7)
Підрядковий переклад говорить зрозуміліше "гірше благословляється кращим".
Щось краще земній людині, де панує смерть, може бути лише з поза меж землі, а саме - з небес, де панує життя.

Ну і підсумок. Обітниці Авраам отримав різні для різних груп своїх нащадків, а виконавець один - Христос. Для покликаних небесним покликанням в союз, тих хто став під Закон - Ісус - викупна жертва від прокляття Закону і Первосвященник. Для тих, хто по вірі з усіх поган, Авраамове благословіння, - дар благодаті.

Тому ви, як віруючий, а не законник, не тягніть на себе "небесне покликання" при Хориві. Небесне покликання для підзаконних. Воно не для вас. Для - вас благословіння Авраамове по вірі. Саме це Бог зараз реалізує. А коли це виконає, повернеться знову до Якова.

Так, тому що Бог давав обітниці Аврааму, ісааку, Якову.
Ось що пише Апостол Павло:
Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці
Рим 15:8
Поганам спасіння по вірі дароване з мілості Божої:

а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“

І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“

І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“

І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“
Рим15:9-12

Єремії 31:33 (UBIO) Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!

Новий завіт полягає в тому, що Благодать дається через віру даром, не від попередніх діл Закону. Однак, для чого дається Благодать? Для діл, для того, щоб виконати Закон. Адже без Благодаті (Духа Святого) ніхто не може догодити Богові. І в цьому ж суть Нового завіту: вірою отримуємо Благодать (себто духовне хрещення), а Благодаттю виконуємо Закон Божий.

До римлян 13:8 (UBIO) Бо хто іншого любить, той виконав Закона.
І ще:
Якова 1:22, 25 (UBIO) Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють...
А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

Крім того, я помітив, що ви хибно розумієте смерть Адама. Коли Адам згрішив, то в той день він духовно помер - це розлука з Богом, вигнання з раю.

У Христі ми можемо отримати знову життя - це Благодать (духовне воскресіння).

Повертаючись до теми, нагадаю, що слово Боже каже, що суд буде згідно діл, а не згідно віри. Тому кожен отримає згідно своїх вчинків:
2-ге до коринтян 5:10 (UBIO) Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

Спитаю. Якщо ви отримали Благодать, то ви точно виконаєте Закон?

Я так розумію з вашого допису, що точно виконаєте. А виконавців закону нема за що судити, вони нічого не порушили. Звідси робимо висновок, що наявність Благодаті забезпечує спасіння.

Ця теза мені давно знайома. Але це лише така людська софістська конструкція, яка не має нічого спільного з реальністю. В писанні немає поняття "духовної смерті". Це наратив.
Розлука двох суб'єктів не називається смертю. Смерть - це відділення душі одного суб'єкта від тіла цього ж суб'єкта. Якщо ви посварилися з другом і розійшлися, то вмерла лише ваша дружба, а не ви. Якщо розійшлося подружжя, то вмер лише їхній шлюб, а не вони самі.

Вас може збиває з толку те, що Адам не впав замертво при споживанні плоду? А він і не міг. Бо щоб таке відбулося, смерть повинна була б бути вже в ньому, в його тілі, щоб відділити душу від тіла. А її, смерті, в Адамі ще не було. Непослух Адама лише відкрив ій шлях і можливість зайти і запанувати в тілі. Адам тільки одягнувся в смерть. Не впав замертво моментально, а лише став смертним. Отримав таку якість. А от зміни в ньому відбулися зразу: і очі відкрилися і завстидався наготи.

Наявність смерті а Адамі не завадила Богу до нього знову прийти, поговорити, винести вердикт, зробити одежі. Розлуки з Богом не було одразу, то й не було одразу вашої "духовної смерті". Розлука відбулася трохи згодом.

Я зрозуміла нарешті, чому діла Закону ви тягнете на віруючих поган. Все через те, що вас навчили вважати теперішні часи "Новим завітом". А в Новому завіті, як каже Бог через пророка, дійсно Закон буде покладений в серце народу, що буде в цьому завіті.

Може це через це, що хтось колись збірник книг, що розповідають про Христа і перших християн, назвав "Новий завіт". Може через те, що Ісус назвав свою кров кров'ю Нового завіту (в Луки). Вважати, що Новий завіт почався зі смертю Ісуса Христа і зішестям Духа Святого, - неправильно. Ви ж привели цитату, що Новий завіт буде укладений з домом Ізраїля. А це з усіма 12 колінами, яких ще треба повернути з розсіяння. Тому Новий завіт з домом Ізраїля в принципі на той час укласти було неможливо. Тоді лише почав руйнуватися Старий завіт: Бог зруйнував храм, зігнав народ з землі.

Учні надіялися на те, що Ісус відновить їм царство, навіть питали Його про це:
А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? (Дії 1:6)

Відбудоване царство і є той Новий завіт з Ізраїлем. І що відповів Ісус?

То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. (Дії 1:7) Підрядковий переклад каже зрозуміліше "не ваше є знати часи і терміни". Тобто, вони цього царства не спізнають, не скуштують, бо воно не для їхніх часів.

Термін "завіт" в Огієнка перекручено на термін "заповіт". І більшість вважає під "завітом" збірку повелінь Бога. Але це неправильно. Завіт - це союзний договір з метою утворення держави з відповідною атрибутикою за законом Бога. Ось там "царює Закон". Старий завіт мав Закон, і Новий завіт матиме Закон. Але пам'ятаймо, що завіти - для обрізаних. Обрізання - це паспорт народу цього державного утворення. Закон в Старому завіті був у розумі і був ослаблений плотію. Тому людина не могла його виконати і назбирувався гріх. Новий завіт буде на кращих обітницях. Щоб народ міг виконати Закон, Бог напише його не на папері через посередника, а покладе в серце кожному обрізаному. Поганам Бог на серце цей Закон класти не буде, бо Закон ніколи не давався поганам. Атрибутику Нового завіту описують пророки, а Ісус "Посередник Нового Завіту", ходатай. Він не той, що його встановлює, а лише клопоче за нього.

Щодо теперішніх часів, то це часи віри, що з'явилася "без закону" (Рим.3:21). В Ісусі нема Закону, бо Він -кінець Закону. В Ісусі немає ні гелена, ні юдея, лише нове створіння. Тіло Ісуса, яке росте, - це не Ізраїль, щоб з ним укладати завіт, це - діти Авраама по вірі з усіх народів. Це ті, що отримали Духа даром, по благодаті, по вибору Бога. І Бог не судить за ділами тих, кого Сам вибрав. Бо даяння Духа - це вже вердикт спасіння. Його вердикт.

А от щодо Ізраїля, то їм приготований суд. Бог Сам буде судитися з ними, як судився і в минулому. Критерії суду - Він знає.

Ну і ще раз: зараз не часи Нового завіту Бога з Ізраїлем, а часи реалізації обітниці для Авраама.

Шкода, що ви не вірите в те, що Новий Завіт вже діє від часу злиття Духа Святого на Ізраїль та на поганські народи.

До євреїв 10:16 (UBIO) Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
2-ге до коринтян 3:3, 6 (UBIO) Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.
І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

Чому ви невірите, що Новий завіт - це прийняття Духа Святого в своє серце?
Новий завіт ми вже можемо заключити з Господом, бо Дух Святий (Благодать) зливається у серця усіх віруючих незалежно від наших поганих діл, але для добрих діл. Якби ви увірували, то й ви б увійшли в Новий Завіт і були б дітьми Божими.

Знаєте, чому не вірю? Бо байочок людських багато, а істина - одна. Написано: "Все досліджуйте, доброго тримайтеся".

Чому ви на цей раз не привели слів пророка Єремії про укладання Нового завіту, а лише процитували Павла, що згадує слова пророка? Може тому, що в них нема слів "з домом Ізраїля", які вам не вигідні? А знаєте, чому нема? Бо Павло до них, до дому Ізраїля, і писав. Вони про цю обітницю Бога для них знали.

Ну а тепер читаємо трохи ширше з 10 розділу послання до гебреїв. Це для того, щоб вияснити часовий момент встановлення Нового завіту. В наведеному вами 16 вірші цей час виражений словами "по цих днях". Ото ж, щоб не спекулювати цим "моментом" і не перетягувати його задля власних байок в інші історичні епохи, мусимо віддати належне написаній істині.

10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
11 І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!(Євр.10:10-17)

Я вважаю, що з написаного Павлом в цьому розділі - все зрозуміло. Ніхто не заперечує тих фактів, що на час написання Павлом цього послання Дух Святий вже зійшов, а Ісус ужезнаходиться по правиці Бога? Ніхто. І що Ісус робить? ЧЕ-КА-Є. Чекає, поки будуть покладені вороги його за підніжка Його ніг. І коли всі будуть покладені, по днях цього очікування, отоді і складе з ними, з синами Ізраїля, Новий завіт. Так пише Павло. Пише про момент далеко віддалений в майбутнє від часів сошестя Святого Духа. То як мені вірити вам, коли Павло пише інакше. Буду триматися Павла.

Можна почитати ще й 9 розділ цього ж послання. З того, про що пише Павло робимо висновок, що ще стоїть храм і приносяться в ньому жертви, хоч Голгофа і сошестя Духа вже відбулися пару десятиліть тому. Для вашої теорії, це вже наступив Новий завіт. Що ж пояснює Павло.

8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9 Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
10 що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.
11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.(Євр.9:8-15)

Висновки. Часи Павла - це ще не часи "майбутнього доброго". Це "теперішні часи", коли ще стоїть храм. Христос, як жертва відкупив підзаконних від гріхів, вчинених в першому завіті. Але тепер, як Первосвященник, Він повинен очистити їх від цих гріхів. А для цього повинен ДОЧЕКАТИСЯ, коли всі будуть покладені Отцем в підніжко ніг Його. Нікого не можна пропустити, всіх треба очистити.

Ісус в часі знаходиться "посередині" між старим і новим завітами як Первосвященник. Він повинен вивести народ із старого завіту, позбавити їх гріхів, очистити і зробити достатніми для Нового завіту з Богом.

До чого тут поганські народи? Погани ніколи не були в Завіті з Богом. Поганським народам Бог не обіцяв Нового завіту.
Написано, Бог обіцяв Новій завіт тільки євреям, тобто тим, чиї отці були в Завіті Старому (Першому).
Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
Єремії 31:33

Це є ваша логічна конструкція, Писанням не підтверджена.
Навіщо ви спотворюєте Боже Слово? А ось як Писання говорить в чому погягає суть Нового завіту:
Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх
Євр10:16
І це той завіт, який ще тільки буде з євреями. Їм і пише Апостол (в Посланні до євреїв).
Доречи Апостол чітко конкретизує,цитуючи пророка Єремію,- з ким буде встановлений Новий завіт,- з Домом Ізраїля і Домом Юди І ніяких "поганських народів" про яких ви пишете тут і близько нема.

Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,
не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“
І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!
Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!


Євр 8:12 ; Єремії 31:31-34
Ще раз,- Бог складе Новий завіт з домом Ізраїля і домом Юди.

Отже. Новий завіт з домом Ізнаїля і домом Іуди ще не настав, бо відбудеться з ними як написано "по днях цих", поки Ісус чекає:
назавжди по Божій правиці засів,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
Євр 10:12-13
А Старий завіт (тобто Перший завіт з евреями )- написано близький до зотління.
13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт“, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.

Євр8:13
Отже "близке до зотління" але ж не написано,-"зотлів". То Перший завіт ще існує ?
Чи ні? Припинений Богом, бо написано: А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
Євр 8:9
Напевно "дні ці" - коли Ісус чекає,- є проміжок часу між двома завітами з євреями,- Першим( Старим) і Новим. Це час фомування тіла Христового( церкви) Духом Святим.
А Церква не в Завіті з Богом, а в значно ближчих, кращих ніж союзні, - родинних стосунках з Богом ,- це діти Божі.

Людина не може виправдатися самими ділами без віри у викупну жертву Христа, як про це пише апостол Павло в Рим.3:20-26.

Але також ніхто не виправдається самою вірою, якщо не буде чинити праведних діл, як про це каже апостол Яків в Як.2:14-26.

Тобто, для виправдання і спасіння людям потрібно мати і віру, і діла, - а саме, віру в жертву Христа і діла по заповідям Бога.

А ви після того поста, що знову процитували, щось читали? Таке враження, що - ні.
Ну, але якщо ви нічого не бачите, окрім Як.2:14-26, то давайте розберемо це місце.

14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,
16 а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?
17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.
20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?
21 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.
24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
25 Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?
26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!

Зверніть увагу хоча б на 17 вірш. Віра, коли не має діл мертва в собі. Про що це? Віра в собі має мати діла, тобто має мати СВОЇ діла. Ви весь час тулите до ВІРИ не діла віри, а діла ЗАКОНУ. Що до Закону, то Закон в собі має свої діла. Якщо б він не мав в собі діл, то був би теж мертвим. Але діла закону ніяким чином не відносяться до ВІРИ.

От далі читаємо в 21-23 віршах про вчинок Авраама. Бог попросив принести в жертву Ісака. То ж Авраамова віра була пов'язана з ділом саме принесення в жертву сина, а не якимись іншими ділами. Авраам не пішов займатися іншими справами, не можу сказати "ділами Закону", бо закону ще не було. Він пішов виконувати діло віри. Віра спонукала до діла, яке мала в собі. А якби Бог не вимагав від Авраама жертви, то й віра в те, що Бог не умертвить сина, не потрібна була б Аврааму. Вона навіть би не виникла у Авраама, або, як каже Яків, була б мертвою.

Ну і 26 вірш підбиває підсумок, що віра без діл віри мертва.

Повертаємося до Віри у Христі. Наша віра у Христа яке має в собі діло? Діло віри? Читаємо:
16 Хто увірує й охриститься, буде спасений...(Мар.16:16)

То яке діло ВІРИ? Хрещення в ім'я Ісуса Христа. Якщо ти увірував в Христа, то йдеш хреститися в Його ім'я. Якщо ти не йдеш хреститися в ім'я Господа, то віри в тебе нема. Вона не існує, або мертва.

Тепер ще раз до вашого твердження: "для виправдання і спасіння людям потрібно мати і віру, і діла, - а саме, віру в жертву Христа і діла по заповідям Бога."

Ви кажете, що віра в жертву Христа спасає разом з ділами Закону. Таким чином ви ввели в оману, ніби Віра має в собі діла Закону. Це неправда. Ще раз наголошу: діла Закону для Закону, діла Віри для Віри. І ніяк не може Закон містити в собі діла Віри, чи Віра - діла Закону.

Ну і ще щодо того, в що саме треба вірити, щоб мати спасіння. Ви вважаєте, що треба вірити в жертву Христа і ділами мати діла Закону.

Але Павло з вами не погоджується абсолютно. Читаємо:
9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.(Рим.10:9,10)

Що ми бачимо? Вірити треба не в жертву, а у воскресіння Христа. А ділом мати - не виконання заповідей, а визнання своїми устами Ісуса за Господа.

Я жахаюся від того, чОму вас навчили, а ви це примножуєте.

Я власне говорю про новозавітні діла віри, а не про старозавітні діла закону.
Для новозавітних людей Бог через Христа теж дав заповіді, які ми повинні виконувати (1Ів.5:3).
А виконання цих заповідей – це і є діла віри, тому ‘людина виправдується від діл, а не тільки від віри’ (Як.2:24).

Від гріхів нас очищає саме жертва або кров Христа (Євр.9:26; 1Ів.1:7), і тому ми повинні в це вірити.
Але у воскресіння, вознесіння і все інше, що стосується Христа, ми теж маємо вірити, а також визнавати це.

Приведу з двох послідовних дописів.


Бачите, як у вас проходить метаморфоза тверджень від фрази до фрази. У першій фразі ви використали визначення «праведні діла», у другій – «новозавітні діла віри».

Перша фраза «праведні діла» відсилає до Закону, бо поняття «грішність» і «праведність» визначаються саме Законом. Мусить бути якесь мірило, якийсь припис, щоб порівняти з ним діло і таким чином визначити правильність чи неправильність вчинку. Без Закону ви не можете ні порушувати його, тобто бути грішником, ні виконати його, щоб назватися праведником. Немає Закону. Що будете порушувати? Нема що порушувати. А відтак нема й гріху, нема і грішників. Хто не став під Закон, а це всі народи, окрім Якова, не потребують відкупної жертви за свою поведінку. Без Закону діла людини нема як назвати гріхом.

Як каже Павло: бо без Закону гріх мертвий. (Рим.7:8)

Тому говорити про гріхи, які підлягають викупленню, можна лише у підзаконних. У поган нема гріхів від Закону, бо вони Законом не послуговувалися. Ото ж, якщо ви читаєте послання Івана, котрий говорить про гріхи, то це означає, що він говорить про підзаконних, про своїх по крові, до яких і написав послання. Це не до християн із поган, бо у поган теми гріха від діл немає. З ними можна говорити лише про гріх Адамів, але це вже не про жертву Христа.

Далі ви намагаєтесь ввести поняття «новозавітних діл» і посилаєтесь на послання Івана.

Пасувало би вам тоді навести ті Божі «заповіді». Буду вдячна.

Ще би нам якось зрозуміти про які саме заповіді говорив Іван - заповіді Закону, чи робити діла віри?
Трохи далі в цьому ж розділі читаємо:

16 Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився.
17 Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть.(1Iван.5:16,17)

Про що це? Про яку сукупність гріхів іде мова? Невже про «новозавітні заповіді»? Які в «новому завіті» є гріхи на смерть і не на смерть? Я вважаю, що єврей Іван говорив про гріхи від заповідей Закону. А ви підпираєте цими віршами свою теорію «новозавітних заповідей», які треба виконувати.


От власне і неправдиве твердження. Словом «нас» кого ви окреслюєте? Сподіваюсь, наших сучасників з усякого народу, тобто, теперішніх віруючих з поган, які ніколи не жили під Законом ні самі, ні їхні батьки не складали присягу Закону. То ж гріхів для відкуплення у них нема. Немає що викуповувати. Читаємо ще раз Павла :

13 … гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.(Рим.5:13)

З цієї ж причини, а саме, відсутності гріхів у поган, Ісус своїми устами промовив :

… Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...( Мат.15:24)

Бо тільки у них, у підзаконних, були гріхи. Тому Ісус був призначеною жертвою лише для свого народу. І говорити, що Він помер за поганські гріхи, яких в природі не існувало – це глупота. Та ще й вірити в це. Тобто вірити в те, чого Ісус не робив.

Є ще одне питання. За які гріхи помирав Ісус? За минулі, чи й за майбутні? Я до того, що треба вияснити питання сучасників. Бо їм вбивають в голови, що Ісус 2000 років тому помер за їхні теперішні гріхи. Чи правда це? Звернемося до Павла. Маємо два гарні місця:

Одне: 25 … Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, (Рим.3:25)

Тобто, на момент принесення жертви гріхи повинні були бути вже вчиненими. За не вчинені ще гріхи жертва не приноситься.

І друге: 15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.(Євр.9:15)

Перший вірш каже, що жертва була принесена за давніше вчинені гріхи, а не майбутні. А другий вірш ще конкретніше говорить про які гріхи йде мова – про гріхи від Закону у першому завіті.

І що ми маємо? Сучасний поганин «пролітає» при вашому твердженні Ісусової жертви двічі: не живе під Законом, то ж не має гріхів для відкуплення, і жертва Ісуса не розповсюджується на майбутні часи. Віра в неіснуючі речі - пуста віра. Вона нічого не дає, тобто - не оправдовує.

Тому Ісуса треба сповідувати нам, теперішнім, та й ще поганам, не як жертву за «наші гріхи», бо це – неправда. Можемо за бажання сповідувати як жертву за «їхні», підзаконних, гріхи. А потрібно сповідувати як свого Господа, і такого, що помер і воскрес.