Єврейська субота у сьомому дні (Лев.23:3) представляє Христове царство у сьомому тисячолітті (Мф.12:8; 2Пет.3:8).
Тому треба підрахувати по Біблії та історії 6000 років від Адама, після яких іде 1000 років Христа (Об.20:4,6).
Біблійну хронологію 6000 років можна розділити на сім періодів:

1. від створення Адама до потопу – 1656 років:

Бут.5:3............Адам...............130
Бут.5:6............Сиф.................105
Бут.5:9............Енош.................90
Бут.5:12..........Кенан................70
Бут.5:15..........Магалал'їл........65
Бут.5:18..........Яред................162
Бут.5:21..........Енох...................65
Бут.5:25..........Метушалах.....187
Бут.5:28,29.....Ламех..............182
Бут.7:6............Ной...................600

Від потопу до народження Аврама – 352 роки:

Бут.11:10...................Сим......................2
Бут.11:12...................Арпахшад..........35
Бут.11:14...................Шелах................30
Бут.11:16...................Евер...................34
Бут.11:18...................Пелеґ.................30
Бут.11:20...................Реу......................32
Бут.11:22...................Серуґ..................30
Бут.11:24...................Нахор.................29
Бут.11:32; 12:4..........Терах................130

У Бут.11:26 сини Тераха записані не в хронологічному порядку.
Після своїх 70-и років життя Терах породив спочатку Гарана і Нахора,
і лише у віці 130-и років він породив Аврама (Бут.11:32; Дії 7:4; Бут.12:4).

Від народження Аврама до виходу з Єгипту - 560 років.

Згідно Гал.3:15-17 період 430 років треба рахувати від затвердження Богом заповіту Аврааму, яке Він зробив за допомогою клятви на горі Морія після жертвоприношення Авраамом свого сина Ісака (Бут.22:1,2,16-18; Євр.6:13-17).

Авраам породив Ісака у свої сто років (Бут.21:5), а приносив його в жертву, як і Бог Ісуса, у його тридцять років (пор. Лк.3:21-23; Гал.4:22-28).
Тому від народження Аврама до затвердження йому Завіту минуло 130 років, а потім до виходу з Єгипту та появи Закону ще 430 років (Вих.12:41; Гал.3:17), отже, в підсумку 560 років.

Тут треба зазначити, що євреї не були в Єгипті 400 років, і тим більше 430 років, як багато хто думає.

По родоводу Мойсея видно, що сам Мойсей при виході з Єгипту мав 80 років (Вих.7:7),
його батько Амрам всього прожив 137 років (Вих.6:20), а Амрамів батько Кегат - 133 роки (Вих.6:18).

У Бут.46:8-11 написано, що Кегат уже жив при вході євреїв до Єгипту.
І якби ми брали навіть максимальні цифри: 133+137+80=350, то й так виходить менше ніж 400 років,
хоча звичайно Кегат не мав 0 років при вході до Єгипту, і він не народив Амрама в 133 роки, а Амрам Мойсея в 137 років.

але написано: «А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.» (2 М. 12:40)
і Бог ще до Аврама говорив, «...„Добре знай, що потомство твоє буде прихо́дьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.» (1 М. 15:13)
для мене то трудно зрозуміти і поєднати з іншими місцями Писання, але так є написано.

У Вих.12:40 на початку вірша єврейський іменник 'мошав' (сидіння, перебування, проживання)
стосується не перебування ізраїльтян у Єгипті, а їхнього загального перебування чи існування як народу.
Сам цей вірш звучить так: 'а перебування (загальне існування) Ізраїлевих синів,
що мешкали (якийсь час) в Єгипті, чотириста років і тридцять років’.

Тобто, 430 років перебування або існування ізраїльтян почалися не від їхнього входу до Єгипту,
а від жертвоприношення Ісака його батьком Авраамом на горі Морія, коли Бог затвердив Завіт
і сказав: ‘клянуся Собою ... розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі,
і немов той пісок, що на березі моря’ (Бут.22:16,17).

Тому 430 років у Вих.12:40,41 повністю співпадають з 430 роками в Гал.3:17,
адже на горі Морія Бог затвердив завіт Аврааму і тоді почався відлік років ізраїльтян як його насіння,
а кінець тих 430 років настав при їх виході з Єгипту, коли був даний перший Закон про Пасху (Вих.12:11).

Мішам, у своєму словнику біблійного іврита Графов дає переклад для слова "мошав" конкретно для цього місця (Вих.12:40), як "час проживання". та, навіть, якщо допустити ваше тлумачення, то як воно узгоджується із вищенаведеним віршом (Бут.15:13)?

Тарас, мир Божий.
Приємно, що на цьому форумі християни глибоко вивчають Біблію,
адже духовна ‘тверда страва’ теж потрібна для споживання (Євр.5:12-14).

В івриті: ‘ет’ – час, а ‘мошав’ - сидіння, перебування, проживання.
У Вих.12:40 немає ‘ет мошав’ (час проживання), а є просто ‘мошав’ (перебування, проживання).

До того ж, якщо б це речення звучало ‘а перебування Ізраїлевих синів в Єгипті —
чотириста років і тридцять років’, то не було б питань.
Проте тут є дві складові фрази: 1. ‘перебування Ізраїлевих синів’, і 2. ‘що сиділи в Єгипті’.

Хоча у мене також є деякі питання по хронології, але щоб не заплутатись,
попробуємо ставити питання і шукати на них логічні відповіді.

У Вих.12:40 вираз ‘перебування Ізраїлевих синів’ може мати два різних значення:
1. їх загальне перебування або існування, і 2. їх перебування або проживання в Єгипті.

Та якщо порівняти цей вірш з віршами Бут.46:8-11; Вих.6:18,20; 7:7,
то який з цих двох варіантів ми маємо вибрати?

якщо Амрам син Кегата є батьком Мойсея, то так, більше підходить перший варіант. але як тоді пояснити те, що при лічбі Ізраїлевих синів у пустині рід Кегата налічував 8600 чоловіків від місячного віку і вище?
і ви так і нічого не сказали щодо Бут.15:13. також Стефан у своїй промові повторює цей текст (Дії7:6).

Вірші Бут.46:8-11; Вих.6:18,20; 7:7 однозначно показують,
що євреї не були в Єгипті ні 400 років, ні тим більше 430 років.

А вірші Бут.15:13; Дії 7:6 говорять не лише про Єгипет, але свідчать,
що від народження Якова до виходу з Єгипту євреї були як приходьки, слуги та гноблені
протягом 400 років ‘в землі не своїй’, тобто, в Ханаані, Месопотамії і Єгипті (Пс.105:12,13).

Тоді як 430 років перебування або існування ізраїльтян почалися від затвердженого заповіту Аврааму
про його потомство і тривали до виходу того єврейського потомства з Єгипту
й появи Закону (Бут.22:16,17; Вих.12:40,41; Гал.3:17).

А питання щодо 8600 кегатівців цікаве, але обширне, тому треба розглянути його в окремому пості.

Яків спочатку породив Рувима, Симеона і Левія (Бут.29:32-34).
Левій в Ханаані породив Ґершона, Кегата і Мерарі (Бут.46:11).
А Кегат в Єгипті породив Амрама, Їцгара, Хеврона і Уззіїла (Вих.6:18).

Амрам породив Аарона і Мойсея (Вих.6:20).
Їцгар породив Кораха, Нефеґа і Зіхрі (Вих.6:21).
Хеврон породив Єрійю, Амарію, Яхазіїла і Єкам’ама (1Хр.23:19).
Уззіїл породив Мішаїла, Елцафана і Сітрі (Вих.6:22).

Якщо брати лише ті записи, то в Сінайській пустині не могло б бути 8 600 кегатівців (Чис.3:14,15,27,28).
Але мабуть в Біблії не всі діти описані поіменно, наприклад, у Вих.6:21 сказано,
що Їцгар породив Кораха, Нефеґа і Зіхрі, тоді як в 1Хр.23:18 згаданий теж Шеломіт;
також у Вих.6:22 записано, що Уззіїл породив лише Мішаїла, Елцафана і Сітрі,
а в 1Хр.23:20 вказано, що він теж мав Міхала і Їшшійю.

Правдоподібно, що чоловіки кегатівці, як і інші євреї, мали в Єгипті
багато різних жінок, наложниць та дітей, які просто не описані в Біблії,
і таким чином після виходу з Єгипту їх рід налічував 8 600 осіб чоловічого роду (Чис.3:28; пор. Вих.1:7).