Джерело
https://jerelo.info/forum/

Гріх на смерть!
https://jerelo.info/forum/viewtopic.php?t=21		 Сторінка 1 з 5
Сонячник [ 22 квітня 2006, 09:53 ]  Гріх на смерть!
От в Біблії є написано так:
Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. (1Iван.5:16)
А далі так написано:
Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть. (1Iван.5:17)
Як розуміти чим відрізняється гріх на смерть від гріха не на смерть?
Іван Твердий [ 23 квітня 2006, 18:28 ]  
Це дуже гарне запитання і добре, що задумуються над такими питаннями. Найперше, чому воно виникло?
В уявленнях традиційних номінальних церков гріхи поділяють на великі і маленькі. За людськими розуміннями це дуже правильно. Адже хіба можна порівнювати маленьку неправду і крадіжку, чи вбивство. Людська справедливість вимагає такого поділу.
Вслід за номінальними церквами такі погляди почали переймати і деякі протистантські церкви і ділити гріхи на маленькі (ну, так собі, ніби й не страшно) і великі - смертні гріхи (насамперед, хула на Духа Святого, вбивство, перелюб тощо). Кожна церква почала складати свій перелік смертних гріхів (гріхів на смерть).
Мало в кого виникають навіть сумніви, що гріхи на смерть - це якісь дуже великі гріхи, якщо і молитися не можна за ту людину, що грішить цим гріхом:
Коли хто бачить брата
свого, що грішить гріхом не на
смерть, нехай молиться за нього, і
Він життя йому дасть, тим, хто
грішить не на смерть. Є й гріх на
смерть, не про нього кажу, щоб
молився.
З цього місця нібито виходить, що гріх на смерть - це дуже страшний гріх, якому немає вже прощення. А якщо згадати слова Христові про хулу на Духа Святого? А ще 10 розділ Послання до Євреїв?
Якщо так розуміти, що починають зявлятися в серці сумніви: а чи не згрішив я таким гріхом, а може й для мене немає вже прощення???
Не від Бога такі думки!!! Не від Бога такий поділ гріхів на великі і малі, на смертні і незначні.
Сприйнявши таке тлумачення за істину, дивно буває читати в Євангелії: Усяка неправда то гріх.
Та є гріх не на смерть. 1Ів.5:17
Бо ж із цього місця стає зрозуміло, що всіляку неправду Біблія називає гріхом на смерть!!!
А ми ж звикли вважати неправду таким маленьким, невинним грішком. Та ж ні! Всіляка неправда є також гріхом на смерть! Але не лякайтеся!
Є той, Хто смерть подолав!!! Є той, який готовий Своєю кровю обмити твій гріх на смерть і воскресити тебе до Нового Життя: бо все що в Христі, є Новим! Ісус Христос - воскрес!!! і хоче, і може воскресити твою душу.
Не хочу, щоби ці слова сприймалися як банальність. Адже до них так вже звикли християни. Христос воскрес - говорить сьогодні кожен.
Але Христос воскрес тільки для того, щоби з Ним воскресли і ми! І не один раз - у день нашого покаяння, а разом з Павлом - щодня вмирали (бажання тіла умертвляли) і щодня воскресали в обновленні духа.
А як, все ж таки, щодо гріха на смерть? ЦЕ вимагає докладної статті, але Біблія на все дає вичерпну відповідь, тому наведемо декілька місць з Писання, щоби кожен міг збагнути САМ для себе, як пояснює це питання Боже Слово:

Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а
зроблений гріх народжує смерть. Як 1:15

Бо заплата за гріх смерть Рим. 6:23.

Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на
послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або
послуху на праведність? Рим. 6:16.

Але попри те, залишається ще дуже багато питань: якщо й неправда - це гріх на смерть, то чому не можна молитися за брата, який сказав неправду?
Який же тоді гріх не смерть, якщо на смерть навіть неправда?

До речі, ці питання вже розглядалися у журналі "Джерело" (№19-20/2004) у матеріалі "Як докорити, щоб тобі залишилися вдячними"

Сподіваюся, що в скорім часі хоч деякі матеріали, що були опубліковані в журналі, таки зявляться на сайті ДЖЕРЕЛО.info
Сонячник [ 25 квітня 2006, 16:48 ]  
Дякую за детальне пояснення.
Вцілому я погоджуюсь з викладеним.
Але одного, вибачте, достеменно не розумію:
Іван Твердий написав:
І не один раз - у день нашого покаяння, а разом з Павлом - щодня вмирали (бажання тіла умертвляли) і щодня воскресали в обновленні духа.

Воно виходить ніби все так просто, що ми можемо умирати щодня - тобто согрішати щодня гріхом на смерть, щоб потім автоматично воскресати?
От я скажімо оце розумію отак:
Життя християнина - це життя нашої душі в Христі. Коли ми живемо з Христом - то тоді ми маємо радість, душа наша славить Бога! Тобто ми життя нашої душі відчуваємо, відчуваємо присутність Божу!
Але якщо ми згрішили (гріхом на смерть, а кожен гріх, що ми розуміємо, що то є гріх, то мабуть і є гріхом на смерть), то тоді ми також відчуваємо, як наша душа втрачає ту радість... словом наша душа помирає.
А восреснемо з Христом лише коли Він простить наш гріх, яким ми себе умертвили.
jerelo [ 27 квітня 2006, 15:37 ]  
До теми для роздумів я би ще додав такі місця зі Слова Божого:
Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви (Євр.10:26 )
Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. (1Ів.1:9)
Taj [ 28 квітня 2006, 21:01 ]  
Невже то справді так: якщо раз самовільно згрішити, то вже не буде прощення? Чи тут йде мова за постійне, цинічне гріховне життя? Але невже навіть у такому випадку не може людина покаятися?
Іван Твердий [ 05 травня 2006, 19:31 ]  
Сонячник написав:
Воно виходить ніби все так просто, що ми можемо умирати щодня - тобто согрішати щодня гріхом на смерть, щоб потім автоматично воскресати?

:) То трохи не так... Смерть є двояка: тілесна і духовна. Коли ап. Павло говорить, що я щодня вмираю, то має на увазі, що щодня і ми повинні вмирати тілом своїм, умертвляти свої тілесні бажання.
А смерть духовна не буває раптово, так просто. І це пояснює Яків:

Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. Як.1:14,15.

Не відразу смертний гріх людина робить. Спочатку надиться своєю пожадливістю, тілесною думкою. Тому ап. Павло говорить, що
думка тілесна то смерть (Рим.8:6).
А тоді людина зводиться цією пожадливістю, вона охоплює все серце, заволодіває всіма думками. І тоді пожадливість народжує гріх, а вже зроблений гріх народжує смерть. Ось такий гріх і є смертним.
Тарас [ 06 травня 2006, 00:09 ]  
Я думаю що тілесна смерть - це фізіологічна смерть. Але є ще дві смерті:
1) Смерть для гріха. Коли людина, пізнавши Христа, розкаюється пред Ним в своїх гріхах і вмирає для гріха, щоб вже більше не жити для гріха, а жити для Бога. Тоді людина духом умертвляє вчинки тілесні. Вона тоді щодня вмертвляє своє тіло (не фізичне, а плотські думки і вчинки, пожадливості).
2) Смерть для Бога. Духовна смерть. Коли дух людини, що був оживлений під час покаяння і міг спілкуватись з Богом, вмирає.
Іван Твердий [ 06 травня 2006, 06:06 ]  
Тарас написав:
Я думаю що тілесна смерть - це фізіологічна смерть. Але є ще дві смерті

:D Дякую за влучне уточнення!
angel_sm [ 14 травня 2006, 17:06 ]  
Гріх на смерть є тільки один! Якщо людина вчинила свідомий гріх - це зовсім не означає що вона вчинила смертний гріх!!!!
Смертний гріх - це відречення від Ісуса Христа! це коли людина свідомо приймає рішення і робить вибір, що Ісуса їй більше непотрібно. Взагалі таке рідко трапляється.... тому що треба бути настільки ошуканим дияволом, щоб пізнавши спасіння, потім від нього відректися....
Братик [ 14 травня 2006, 19:51 ]  
Написано, що один лише є гріх, який не має прощення - хула на Духа Святого. Але дуже часто сатана дає віруючим таку думку що вони вчинили цей гріх для того щоб задушити в християнина віру.
Тарас [ 14 травня 2006, 22:51 ]  
angel_sm написав:
Гріх на смерть є тільки один! Смертний гріх - це відречення від Ісуса Христа!

По-перше, якщо йде мова про гріхи для яких нема прощення, то відречення від Христа не є таким гріхом, тому що гріх Петра був прощений Богом, інакше Христос не говорив би пропащій, не спасенній людині : "Паси вівці Мої".
По-друге, є лише один гріх, що для нього нема прощення - це хула на Духа Святого.
По-третє, гріх на смерть і гріх для якого нема прощення це в загальному випадку різні речі. Те що людина згрішила гріхом на смерть означає, що наслідком цього гріха є смерть. Якщо людина не покається в ньому, то вона в першу чергу помре духовно, а потім буде горіти в озері огняному, що є друга смерть. При чому там же в посланні Івана написано, що неправда є гріх на смерть!

Божих благословінь.
Братик [ 15 травня 2006, 05:51 ]  
Абсолютно згоден!
Тарас написав:
Якщо людина не покається в ньому, то вона в першу чергу помре духовно, а потім буде горіти в озері огняному, що є друга смерть.

Якщо духовна смерть наступає до фізіологічної смерті, чи означає це те що людина вже не може покаятися?
Сонячник [ 15 травня 2006, 11:14 ]  
Тарас написав:
гріх на смерть і гріх для якого нема прощення це в загальному випадку різні речі.
Правильно, Тарасе! Коротко і зрозуміло!
Братик написав:
Якщо духовна смерть наступає до фізіологічної смерті, чи означає це те що людина вже не може покаятися?

Я думаю, що поки Бог нам дає такий шанс покаятися (поки ми ще фізіологічно можемо визнати свої гріхи), то і можемо воскреснути духовно!
А якщо ми згрішили так, що для нас уже нема прощення, то ми довго не затримаємося на цій землі... як правило, такі грішники трагічно завершують свою земну мандрівку... :(
Братик [ 15 травня 2006, 17:13 ]  
Власне, я б хотів уточнити, який гріх спричинює духовну смерть: гріх на смерть, яким грішать усі люди, але в якому ми каємося, чи той другий, для якого немає прощення?
Тарас [ 16 травня 2006, 06:47 ]  
Якщо людина кається, то гріх на смерть прощається їй і не спричинює духовної смерті.
Сторінка 1 з 5 Часовий пояс UTC + 2 годин