Дійсно! Цікаве питання.
Мабуть, найперше слід було сказати, що люди на той час їх реально розуміли:
Буття 4:7 Коли чиниш добре, хіба не підносиш обличчя? А коли не чиниш доброго, то гріх у порозі лежить; він зваблює тебе до себе, але ти пануй над ним.
Буття 20:9 І покликав Авімелех Авраама, і сказав йому: Що ти з нами вчинив? Чим я згрішив супроти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? ...
І доступне це розуміння, як бачимо було і "відносно"
невіруючому Авімелехові.
Десь, здається у Геллеля, я читав, що існує переказ (здається, Вавілонський), про те, що "писаний" закон разом із винайденням писемності був зроблений Енохом. Ной закопав його і відкопав після потопу.
Але, на мій погляд, більш правильною точкою зору є:
Рим.2:13-15
13. Тому що не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть;
14. Бо коли погани, що не мають Закону, за природою законне чинять, то, не маючи Закону, вони самі собі закон:
15. Вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що засвідчує їхня совість і думки їхні, то звинувачуючи, а то виправдовуючи одна одну, –
Тобто, людина від Бога має певне розуміння правильності або хибності своїх вчинків - однією із складових якого є сумління і розум (думики, як вище читали).
"Не роби іншому того, чого собі не бажаєш" - є дуже логічним правилом, а хто так живе - то мінімум другу частину закону він вже виконує (Мат.22:35-40). А якщо не виконує - то сумління, якщо воно ще не геть спалене, його судить за це.
Більше того, є ще така важлива штука, як культурний фактор. Це правила поведінки, що передаються по вертикалі від старшого покоління до молодшого. Для того, щоб знищити його, потрібно розірвати ці, досить міцні зв'язки, що, я думаю, всі ми бачимо останнього часу - беззаконня формується і пропагандується у субкультурі молоді, а батьки позбавлені можливості її захистити. Іншим чином - цінність дружби, шлюбу, доброти, покори, ввічливості не втратила би своєї актуальності на перевагу наркотикам, непокорі, блуду та ін, та ін, та ін...
На той час, до закону - цей метод дії Божих законів у серцях людей, які на той час менше були сплюндровані гріхом, накладав обмеження для людей і, навіть при жахливих спотвореннях, багато заповідей зберегалося актуальними і для старшого і молодого покоління.
(Ой, щось путано останні два абзаци вийшли, одразу прошу вибачення - зараз немає часу їх грамотно переписувати, треба купу роботи ще зробити)
