Про громаду ти це добре сказав, бо вони не є Церквою. Церков не може бути безліч, так само як і істин. Христос не засновував безліч Церков, Він оснував одну. Щоб було одне стадо і один пастир. Петро був головою не лине над апостолами, а над усією спільнотою вірних. Христос покликав Петра, по смерті якого було вибрано наступного голову, так триває і до сьогодні. Існує постійна тяглість папства, священства і єпископства, через покладання рук, чого не можна сказати про протестанські союзи (як ти кажеш). Христос добре розумів, що для повноцінного функціонування Його пастви потрібен голова, Він накож добре розумів, що голова має бути лише один. Нажаль цього не хочуть розуміти інші, висловлюючи непослух Самому Господу.

Паша, може ти не знаєш, але ж у протестантів також єпископства передаються від апостольских часів через покладання рук.

Коли появились протестанти? Зараз та скажеш, що протестанські єпископства мають тяглість ще до появи Лютера. Значить була єдина Церква, всі визнавали першенство папи. Значить вони визнавали всі догми Католицької Церкви, адже засадничі догми було прийнято ще в перших століттях. Тоді що, відкинення ікон, почитання Богородиці і інше протестантами знівелювалося лише в 16 ст. Значить це проста собі єретична секта, яка відійшла від істити проголошеної Христом, переданої апостолами, ранніми християнами, Отцями Церкви. Чи не так?

Паша, бачу ти чудово проігнорував мої зауваження (25.12.07, стор5) щодо твого розуміння і обгрунтування примату Папи Римського.
Цікаво з яких причин?

„Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро(скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, й що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане на небі”(Мт.16,18-19). Христос не каже: "що ви зв"яжете", а каже: "що ти звяжеш". Так тут не ваключаються участі інших апостолів. Кожного думка є важливою, але всі ми добре розуміємо, як і розумів Христос, що голова моє бути одна, якаб взявши до уваги всі думки, проанолізувавши їх прийняла рішення(не виключено з іншими) Якщо комусь не подобається термін прямий намісник, то хай вживає найбільший авторитет. Але першість залишається. Ідеальним на мою думку є твердження перший(протос) серед рівних, але не по аналогії, а точно так, як мав апостол Петро.

Хрситос уповноважив на цю обіцяну пастирську функцію «зв’язувати» і «розв’язувати», як Петра так і всіх інших Апостолам перед Вознесінням:
«Сказав їм Ісус знову: Мир вам! Як послав мене Батько, - і я посилаю вас.
Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа.
Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються.» Івана 20-21:23.
Цю функцію має, будь-який, єпископ-предстоятель місцевої церкви. Саме він оголошує, наприклад, про те що той чи інший член є відлучений від Церкви через свій нерозкаяний гріх, і саме єпископ засвідчує від імені всієї Церкви розкаяність того той чи іншого члена і дозволяє йому знову ввійти в церковне спілкування. Саме єпископ, в зібранні місцевої Церкви, хрестить нових членів, рукопологає дияконів, пресвітерів. Саме він приймає те чи інше пастирське рішення в місцевій Церкві.
Непорозуміння між окремими церквами (єпископами) вирішує собор єпископів або в апостольський час собор Апостолів. Зокрема, ап.Петро не стояв над Собором Апостолів і не збирав всі думки щоб їх проаналізувати та прийняти одноосібне рішення. Правильне рішення відкривається Святим Духом через одного чи певну кількість учасників Собору(в даному випадку через Петра і Якова) і це рішення засвідчується і приймається всім Собором.(« Дiї.15:28 Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного..») Той же самий соборний принцип в прийнятті рішення ми бачимо на Вселенських соборах першого тисячоліття Церкви.

"І ставши тими днями Петро серед братів...
...«Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса.(Ді. 1, 15 16)
І поставили двох:
І, помолившись, сказали...
І кинули жереб...(Ді 1, 23-26)
Зауваж все робиться спільно, але головування і найбільший авторитет в Петра, ніхто йому не перечить.
Такожв євангелії від Івана в 20 главі Господь посилає всіх апостолів, а в 21 главі говорить лише до Петра «Паси мої вівці!»(Ів 21, 16).Ісус промовив ці слова в присутності інших апостолів. Не сказав: пасіть мої вівці, а виразно підкреслив „паси” мої вівці. Під вівцями розуміється ціла Церква зі збором всіх апостолів.
Моє питання до тебе, щодо єпископів. Якщо впаде в єресь сам єпископ, чи патріарх, то хто вирішуватиме це питання, коли всі будуть рівні.

Словами «Паси мої вівці!» Господь доручає саме Петру виконувати служіння першого єпископа(старшого пресвітера) першої Єрусалимської церкви. Апостоли теж були пастирями цієї церкви і тому вони пастирювали разом (їх він не пас). (Власне за цим зразком Єрусалимської церкви і поставлялись в часи апостолів в церквах по декілька пресвітерів (пастирів) з однаковим служінням, але серед них був перший. В ті часи ще не виділилось окреме служіння єпископа, як воно є зараз.)
Голосом всього збору апостолів(пастирирів) першої Єрусалимської Церкви звісно був Петро, і йому також належала ініціатива, як і будь якому старшому єпископу(старшому пресвітеру).

Якщо впаде в єресь єпископ, то вирішує це питання напочатку Патріарх (найавторитетніший єпископ) автокефального обєднання місцевих церков до якого належить церква даного єпископа. Якщо йому не вдається цю справу залагодити, тоді це питання остаточно вирішує собор єпископів цього автокефального об’єднання церков на чолі з Патріархом.
Якщо впаде в єресь Патріарх, то врозумлять його будуть єпископи автокефального об’єднання, яке він очолює. На початку через переговори, а якщо не допомагає, то через собор єпископів цього об’єднання. Рішення цього собору мають бути прийняті іншими автокефальними об’єднаннями церков через своїх Патріархів. Тобто, має бути прийняття(або не прийняття) цього рішення на вселенському рівні.

Ну бачиш ти сам пишеш старшого, першого єпископа. Це показує його першість серед апостолів, як авторитета. А те що вони пастирювали разом я згідний. Відповідно, як ап. Петрові належала ініціатива, так і зараз повинна належати ініціатива одному, тобто його насліднику папі.

Звісно, Папа Римський має ініціативу як єпископ Риму і як Патріарх Західного Патріархату. А от з ініціативою на Вселенському рівні складніше. В Писанні не має читких критеріїв такої ініціативи. І тому вона встановлюється за згодою всієї Вселенської церкви, згідно її потреб.
Було б цікаво почути твої пропозиції щодо інціативи Папи Римського на вселенському рівні.

Але ж така ініціатива була дана самим Христом, ніхто її не заперечував аж до розколу.

Ініціатива яку Христос дав Петру стосувалась його єпископського служіння в Єрусалиській церкві. Якою має бути інціатива першості на вселенському рівні Христос чітко не сказав. Єдине що він сказав Петру в цьому відношенні "утверджуй твоїх братів" (Лк 22,32). Це міг би робити і Папа Римський за яким в першому тисячолітті закріпилась першість честі. Єдине питання в якій формі це здійснювати, щоб це не перетворювалось на панування і щоб папа не перетворювався в єпископа над єпископами.

Не розумію чому ти говориш лише про ініціативу в Єрусалимській церкві, Христос своїми славами такого обмеження не робив. Якщо вже на це пішло, то Петро був старшим в Єрусалимі, там спочатку були і всі апостоли, отже Петро був старшим над апостолами.

http://christusimperat.org/uk/node/3516 -- Заперечення проти непомильності Римського Єпископа

http://christusimperat.org/uk/node/3556 -- Біблія про Петрове служіння

http://christusimperat.org/uk/node/3503 -- Про першість Святого Славного і Всехвального Апостола Петра

Матв.11:11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!

Питання: Якщо Писання говорить що більшого народженого від жінок не було ніж Іван Христитель, то значить ні ап. Петро не має першенство?