АХ РОКИ , ВИ РОКИ …

Ах роки , ви роки , ви мої необ'їзджені коні …
Як же втримати вас , як спинити той швидкий ваш біг
Ви у мене роки з днів дитинства мого на долоні
Не забуть мені вас , як той рідний батьківський поріг

Не вернуть вас роки , лише спогадів повна картина
Душу гріє той жар , від батьківських теплих долонь
Бачу себе хлопям , я у батька сиджу на колінах
А на дворі метіль , та у грубці палає вогонь

Чути запах смоли , та над все , чути запах з горнятка
Дозріває в печі , умліва на вечерю пахучий куліш
І сидять за столом той десяток очей мого батька
Не голодними ж їм у молитві вклякати на ніч

Терпкий спомин той мій , у сонливім яву він неначе
Прокотилось життя швидкий біг уже стишило свій
Всі дитячі роки , і запальні роки ті юначі
Знаю Боже мене ти тримав у десниці своїй

Відлітає життя , я у Господа мудрості про`шу
Знов листаючи дні , що пройшов , що прожив , що пробіг
Скоро скину я вже непосильну життя свого ношу
І закінчу я свій по життєвій стежиночці - біг

Ах роки ви роки , хто би втримав вас всіх на припоні
Та на вщерть , рве мій час , сиромяту вашу вузду
Ах роки ви роки , ви немов , ті сполохані коні
Чи ж я вас ще колись до загону свого поверну ?


Л . П . 06. 08 .2021 р.