Герої не вмирають, а живуть!
Живуть в піснях, у спогадах, в серцях.
І вже не одного в останню путь
Відправили загиблого бійця.

Юначе, брате, друже, батьку, сину!
Тобі подяка наша і любов!
Ти захищаєш неньку - Батьківщину,
За неї і за нас пролив ти кров!

Ти не бажав собі такої долі,
Та ворога підступність та брехня
Тебе примусили піти на поле бою
Й отримати в житті нові знання.

Знання про те, що смерть така реальна,
Знання, що «брат» не завжди значить «друг»,
Що куля ворога убивча і безжальна,
Що «орють» поле «гради», а не плуг.

Нікому не бажав такої «школи»,
Кохав і мріяв ти про майбуття.
Ми всі також не думали ніколи,
Що зміниться усе наше життя.

Герої не вмирають, а живуть!
Їх імена у вдячнім серці й чистім.
Та не останнім буде нехай путь,
Хай буде переможним та врочистим!

Ви повертайтесь, наші дорогі,
Нехай Бог береже від смерті тіні!
Чекають вас дружини, матері,
Чекає вас вся ненька - Україна!

Героям, хто життя віддав за нас,
Подяка наша щира й пам'ять вічна!
Й пробачте, бо не зберегли ми вас
У цій війні, нав’язаній цинічно.

Герої не вмирають, а живуть!
Їх імена лишаються із нами.
Нехай Господь благословить наш путь
До миру й спокою в відновленій державі.