"Досить тепер, Господи! Візьми душу мою..." 1 Цар. 19:4
Хіба можливо, Господи, скажи, Після Тобою звершеного чуда, Слова сказати гострі, мов ножі: "Тебе, Ілля, серед живих не буде"?
Ти показав народу Свою міць, Вогнем забравши на Кармілі жертву. Цариці в розкаянні впасти б ниць, А не казати мстиво: "Будеш мертвим,
Як ті пророки, котрих ти убив. Вони Ваалові служили ревно, Та їхню кров потік Кісона змив. То ж завтра й ти умреш, Ілля, будь певним".
Мій Боже, чого варт моє життя, Коли Тебе в Ізраїлі забули, Коли в гріхах немає каяття, Ніби ні жертви, ні вогню не було?
Нема нікого, хто б Тебе шукав, А вірних всіх цариця повбивала. Уже й для мене смертний час настав За те, що посміявся я з Ваала.
Усе. Втомився. Більш немає сил. Прошу, мій Боже, дай мені померти! Я думав, перемінить все Карміл, Та Єзавелі треба інша жертва".
Моливсь Ілля до Господа й благав Вже не за дощ і не за інше чудо. Для себе смерті в розпачі прохав, Бо лиш відступлення він бачив всюди.
І Бог не промовчав. Він, як завжди, Дав своєчасну відповідь із неба: "Вертайсь, Ілля, назад в Дамаск іди, Помаж царів й пророка замість себе.
Але Я хочу, щоб ти також знав: В Ізраїлі лишились мужі вірні. Ніхто Ваала з них не цілував, Лише Мені вони усі покірні". * * * Отак і в наш такий нелегкий час Слова Господні підкріпляють віру: І зараз також ті є поміж нас, Хто прагне Господу служити щиро.
Хто не спішить услід світських принад, Не нехтує задля гріха спасінням. Шукає в Слові Божому порад І дорожить дарованим спасінням.
Тож ви не одинокі, брат, сестра, В своїм бажанні в святості ходити. Яка би тяжка не була пора, Та Бог зуміє вірних схоронити.
Тому служіть Йому у чистоті. Ну а коли ослабнуть ваші сили, Ви згадуйте слова Господні ті: "Є вірні, що Ваалу не служили!"