Коли біль, твоє серце стискає,
Коли в грудях нестерпно щемить,
Розуміння від рідних - немає,
І жар болю от-от опалить

Розкажи про це все, лиш Ісусу.
Він загоює рани твої...
Нехай сліз океани проллються
На поверхню сухої землі.

Виливай своє серце ,як воду,
І про все в небеса ти кричи,
Він тобі подарує свободу,
Тільки чуєш? Прошу, не мовчи!

Ні ,не всі здатні нас зрозуміти,
Й розділяти із нами тягар,
Значно легше піти ,засудити,
Стати громом ,не сонцем з-за хмар,

А тобі буде й далі боліти...
І болітиме дужче в рази,
Не змогли бо тебе зрозуміти
Свої люди ...Якби ж то чужі...

І як боляче ріжуть по серці
Та байдужість, чи навіть злоба...
Та не зможеш нічого ти стерти
Бо лягають мов штампи - слова...

Ти душею усе розумієш...
Щоб тебе зрозуміли?- Дарма!
Маскувати цю біль- добре вмієш,
Але глибоко- рана жива.

Й раз- по -раз, від байдужості слова
Кровоточити буде вона...
Ти ховатимеш це знову й знову
Від людей ...але не від Христа...

Будеш всім, як завжди ,посміхатись,
В час коли душу Бог обійме,
Бо ти будеш ще більше страждати
Якщо людям відкриєш "своє"...

Поряд буде з тобою стояти,
Й лікувати теплом від тривог,
І триматися допомагати
Розуміючий зАвжди - твій Бог.
Амінь. 17.11.2025р.
Артемук Мирослава