Як до школи діти поспішали зранку, Зодяглися люди в гарні вишиванки. В душах піднялася гордість за державу: Люди Україні воздають всю славу...
В чому ж є надія в світлу перемогу, Як не воздається честь і слава Богу?! В гордості немає святості та честі. Самовихваляння — то людське безчестя!
Що героям слава й радість перемоги, Якщо їхні душі не пішли до Бога?! У святу країні, де Небесні Гори, В край одвічно-чистий, де немає горя, Йде вузька стежина через упокору...
І нужду в смиренні визнати нам треба, Бо не в вишиванках ми досягнем Неба. В праведність і святість — у вісон нетлінний Зодягни нас, Боже, Царю Вічний, Вірний!
Лиш Тобі, Ісусе, щиро довіряю! З променів любові ниточки сплітаю І слова спасіння в повноті довіри Вишию з терпінням на скрижалях віри...
Я молюся, Боже! Я молюся ревно, Щоб людські надії не були даремні. І щоб Україна на коліна стала І Святому Богу славу всю воздала!!!