Коли тривога не дає заснути,
Коли, здається, можна доторкнутись
Руками до липкої темноти,
І світло поглинають чорні діри,
Витягують з душі останню віру,
«Помилуй, Боже! Господи, прости!» –
Перебираю молитовні чотки*.
Намисто грубе, а шнурок короткий.
Між нами прірва. Ні, не винен Ти.
Я - підривник. Ти – Майстер, Будівельник.
Бреду, немов єгипетський пустельник,
В безсонну ніч пісками суєти.

Засипані барханами руїни,
Там де могли б, достоту, в цю хвилину
Під зорями оазиси цвісти.


* - молитовні чотки атрибут католиків. Я не католичка, але суть не в тім.