Ісус в серцях людей посіяв
Добра та істини зерно.
І про врожай славетний мріяв,
Та дружно не зійшло воно.

Одне зерно покрав лукавий,
Щоб не зійшло добро в серцях,
Натомість,для своєї слави,
Бур`ян посіяв:гріх і страх.

Друге - упало на каміння,
Та дуже мало там землі.
Слабке вдалось його коріння,
Зів`яли паростки малі.

А інші у терник попали,
Де терен пагони пустив:
Ледь-ледь з землі попроростали,
Густий терник їх заглушив.

Лиш ті, що в чисте серце впали,
В любові й вірі проросли.
Коли жнива святі настали
Врожай у сто разів дали.

Свої серця готуйте,люди,
Щоб істини зерно прийнять,
Щоб праведний врожай повсюди
Отець Небесний міг зібрать.