Вже тепле літо проминуло,
І до нас тихо осінь прийшла,
Скільки смачних і красивих дарунків,
За собою вона принесла.

А Художник повільно малює,
Водить пензлем навколо нас,
День і ніч безперервно працює
І дивує усіх нас ввесь час.

Візьме фарби Він золотої -
Розмалює кленові листки,
А як піде Він по городі -
Пожовтіють там гарбузи.

Візьме Він колір синій -
І піде працювати у сад,
Там давно на Нього чекають
Стиглі сливи і виноград.

А як візьме Він колір червоний,
То наш сад перетвориться в сон,
Пензлем вправно листочки виводить,
Спілі яблука наливаються в унісон.

А Художник все не схаменеться,
Нас Він подивує завжди,
То фарба золотом ллється,
То виводить червоним листки.

Та тільки лиш вітер, осінній вітер,
Зриває полотна Його.
На землю положить листя і квіти,
Нівечить працю Пана свого.

Але Художник точно знає,
Що мине осінь, настане зима.
Все вкриє сніг, все приховає,
Та Його праця на землі не дарма.

Милуйтеся люди творивом Бога,
Поки ще осінь є за вікном,
Бо прийде зима сувора й холодна,
І будем сумувати за багряним теплом.