Хвилі Стиру бруд змивають
І несуть у далечінь,
Луцьк щоденно умивають.
Погляд свій куди не кинь,

Луцьк будується, зростає
У всі боки: вдовж і вшир,
І про нашу долю дбає
Рідний нам з дитинства Стир.

А як літо розпочнеться,
І весняний зійде сніг,
Мова тут про інше йдеться:
Стир змиває людям гріх.

Тут всіляке протестантство
Хрестить грішних у Стиру,
І приймає християнство
Тих, що були у миру.

А, крім того, молодь наша
Смажить плечі на пляжах.
Тут здоров‘я повна чаша
І спасіння в небесах!

Стир – не пара різним кланам.
Стир – це затишок і мир,
Насолода всім лучанам.
Я люблю наш рідний Стир!
* * *

* * *