Прокидається день.Дивоцвіт розсипається небом.
Синьоока зоря вигаптовує сріблом блакить.
Отче наш,в молитвах я підношу свій погляд до Тебе
В передранішній час,як душа невимовно болить..

Говори до мене крізь туманів розливи ранкові,
Щоб почула Твій голос у шумі весняних дібров,
Дай впізнати Тебе і знайти собі втіху у Слові
І відчути вже вкотре Твою незміриму любов.

Говори до мене!Хай затихнуть і біль і образи!
Розчинившись в теплі Твоїх лагідних,батьківських рук
Хай зігріта душа, стрепенувшись,засяє відразу
Міріадами променів,наче росинками луг..

Говори,мій Господь!Як же прагну, Спаситель, до Тебе!
Як втомилась в тенетах щоденних тривог і спокус!
І у мить відкриття трохи ближче опиниться небо,
До потоків живих,Ти веди мене,Пастир Ісус!

Прокидається світ..Спалахнула на сході заграва.
Перший промінь цілує ще заспане личко землі..
Хай народиться знов у душі моїй Господу слава,
У долині плачУ, як світанок в холодній імлі..