Бо Він опікується нами – Сам Бог великий, світу Цар. Хто ж ми такі, щоб нарікали? Чому на серці в нас тягар?
Він обіцяв – Він не покине, Хай всі залишать, поруч – Бог: У щасті, у важкі хвилини, У час біди і катастроф.
А ми щось хочемо змінити, Самі шукаємо шляхи. І падаєм... Тоді в молитві Спокій лиш можем віднайти.
Він цілим світом управляє, Далеким Всесвітом зірок. Присутній всюди, все Він знає, І бачить Він наш кожен крок.
Бог поруч. Контролює завтра, Він чує просьби, молитви... Переживати нам не варто, Він поруч обіцяв іти.
Лиш довірятись. Як дитина, У світі перешкод і злив Він буде поряд. Не покине, За мене кров Свою пролив.
За мене – хрест, Голгофа, рани... Знущання і нестерпний біль... За мене... У лице плювали Й казали: «Царю, о, радій!»
Він все зробив... І робить далі, На Себе взявши наш тягар. Бо Він опікується нами.. А я? Яким же є мій дар?
Смирення. Віра і молитва. Довіра щира – назавжди. О Боже мій, з Тобою жити Так легко й через все іти. Веди мене. І будь зі мною, Ти так потрібен – в кожну мить. Ти спас мене Своєю кров’ю, До тебе серце так горить.
Я в тіні крил Твоїх сховаюсь, Бо там – тепло, і мир, й спокій. Я щастя більшого не знаю, Як чути ніжний голос Твій.