Наш пастор
Я належу церкві протестантів,
Де не піп керує, не абат,
По біблійному наш зветься - пастир,
Тобто доглядач овечих стад.
Тут є алегорія, бо стадо,
Це є церква, сестри і брати,
І поставлений над нами пастор,
Щоби нас овечок стерегти.
Та від нас не має він відмінних
привілеїв, чи якихось прав,
З нас його обрали на служіння,
І за нього я голосував.
Має богословську він освіту,
Бо для церкви пастор перш за все,
Головний біблійний проповідник,
Котрий Слово істини несе.
Кожного він члена церкви знає
особисто, бо у нас нема
прихожанина, який буває,
Раз на рік у церкві, або два.
Всі ми пораховані у нього,
І він знає кожного діла,
Бо слідкує, щоб крива дорога,
Ні одну вівцю не відвела.
Кожен день його, турботи повний -
Хворого відвідає, або ж,
Викладає у біблійній школі,
Та й церковних безліч є турбот.
А іще вечірнє є служіння,
На яке ми вже такі "святі"
рідко йдЕмо, також серед тижня,
Пастор в церкві, в спільності братів.
А в неділю гарною, як завжди,
Проповіддю він повчає нас,
Але щоб її приготувати,
Певно треба теж немАлий час.
І отак працює він для Бога,
Душу пестує твою й мою,
Але треба й про себе самого,
Теж подбати, про свою сім’ю.
Бо якщо священик з десятини,
В багатьох конфесіях живе,
У баптистів часто на відміну
від усіх, він з церкви не бере.
ТОму церкву завжди хай турбує,
Як ідуть у пастора діла,
Бо якщо пресвітер наш бідує,
То як християнам нам ганьба.
Рибаков Віктор м. Луцьк
Поділитися: