Я з тобою, назавжди.

Чому твоя надія так погасла?
Чому не Чую щирих молитов?
Твоя душа так сильно вже ослабла,
Невже не бачиш ти Мою любов?

Чому в своїх тяжких переживаннях,
Ти залишаєшся один на самоті?
Хіба не Я з тобою у стражданнях?
Хіба не Я тебе тримаю на путі?

Коли тобі здається - сили зникли,
І шлях попереду мов у імлі,
Я поряд є, Я поруч, Я не зникну,
Не залишу Своє дитя Я у пітьмі.

Ти думаєш - «Мене не чує небо»,
Та кожен зойк Я бережу в Собі.
Я знаю, що твоєму серцю треба,
І час, і відповідь - в Моїй руці.

Я бачу сльози, виплакані нишком,
Я знаю страх, що в серці пророста.
Коли ти падаєш - Я зовсім близько,
Моя рука тебе не залиша.

Я не зламлю твоє крихке довірʼя,
Не зраджу Я у вирі темноти.
І через сльози вчу тебе терпінню,
Та через втрати - справжної мети.

Коли мовчиш, не маєш, що сказати,
І серце втомлене від боротьби,
Я чую те, що важко вимовляти,
Бо всі думки відкриті лиш Мені.

Не думай, що Мене лякає слабкість,
Чи сльози, що зриваються з очей.
Я полюбив тебе, не за досконалість,
А серед болю, темних тих ночей.

Ти часто дивишся лише під ноги,
Не бачачи, куди веде твій шлях.
Та Я веду тебе крізь всі пороги,
Тримаючи майбутнє у руках.

Не завжди говорю Я так, як хочеш,
Не завжди відповім в ту ж саму мить.
Та кожен крок, що ти несміло робиш,
Я бачу, та навчаю тебе йти.

Не бійся темряви, що огортає,
Вона не вічна - як і кожен біль.
Перед світанком ніч густа буває,
Та світло вже торкається землі.

Ти кажеш: «Господи я надто слабий»,
Та Моя сила - в немочі живе.
Коли йти сам, ти більше не спроможний,
Тоді Моя рука тебе несе.

Не обіцяв тобі життя без бурі,
Та обіцяв, що будеш у човні.
Й коли накриють хвилі хмурі,
Ти віру май, довірся лиш Мені.

Коли здається - все пішло даремно,
І дні зливаються у сірий тінь.
Запамʼятай: Я дію непомітно,
І навіть там, де ти не бачиш змін.

Я витру біль, що довго не минає,
Я спокій дам твоїй слабкій душі.
Бо навіть там, надія де згасає,
Я сію Своє світло у тобі.

Ти не забутий у Моїх дорогах,
Не загубився серед тисячі імен.
Записав тебе, Я на Своїх долонях,
І стерти це не здатен жоден день.

Не думай, що Мене томлять прохання,
Чи, що втомлюсь чекати Я тебе.
Я Бог терпіння, вірності й кохання,
Відкрите Моє серце для тебе.

Я знаю крик, який не став словами,
Я знаю біль, що в тиші проростав.
Й коли ти думав, що лишився сам -
Тоді найближче біля тебе Я стояв.

Не кваплю Я - Мені не треба поспіх,
Любов не тисне, не ламає крил.
Я вчу тебе не жити, як у штормі,
А йти туди, де Я тобі відкрив.

Коли ти вчишся знову довіряти,
Хоч серце має тисячу шрамів,
Я поруч є, щоб тихо підіймати,
І відганяти страх, печалі і сумнів.

Коли пустеля тягнеться без краю,
І хліб вчорашній вже не живить сил,
Я - Той, Хто манну з неба посилає,
І воду бʼє зі скелі серед гір.

Не бійся буть переді Мною щирим,
І не ховай тривог у глибині.
Я знаю тебе справжнім і вразливим,
Саме таким тебе Я полюбив.

І прийде день - без страху і тривоги,
Коли з очей спаде важкий туман.
Ти озирнешся на свої дороги,
І скажеш: «Господи, Ти все це знав».

Тож відпусти те, що тебе тримало,
Довір Мені свої «Чому?» й «Коли?».
Бо Я - Той Самий, Хто був, Є і Буде,
І Я з тобою. Завжди. Назавжди…