Що скаже світ, коли не буде слів?
Коли життя припинить існувати
І зникне все: тварини й шум лісів,
І піраміди, й календарні дати…

І нежива зостанеться природа,
Холодний космос, темний і німий,
Й земна холодна і страшна погода?!
Кому потрібен світ такий пустий?

І на Землі ніхто не буде жити,
Ніхто не буде зорі розглядати,
Пісні не буде вже ніхто любити,
Бо нікому їх буде заспівати.

Й гілки з дерев не будуть вже ламати,
Але які дерева? Їх також не буде.
Лиш Рай і пекло будуть існувати…
І не знайдуться на планеті люди.

А може, Бог з любові створить знову
Тварин чудових і нові рослини
Й топтатимуть стежини у дібровах
Дитячі стопи вже  „Новітньої Людини”…