Повернулися додому журавлі
Із далекої нелегкої дороги.
Радісно курликали вони
І вітали край дитинства свого.

Враз забули всі свої жалі
Від такої довгої розлуки.
Була сила в кожному крилі
Обіймати у просторі рідні луки.

Я дивлюсь не раз у синю даль-
В тих просторах є свята країна.
І бринить в очах моїх печаль,
Бо туди всім серцем своїм лину.

Знаю, прийде мить і, наче птах,
Підіймусь я легко над землею,
Щоб зустрітися у небесах
З мрією жаданою своєю.

Буде пісня й на моїх вустах,
Коли увійду у брами Міста.
Радість змінить смуток на очах,
Сповнить душу світлом променистим.

Тільки б зараз вистачило сил
Не спинитися на півдорозі,
Не стулити кволо віри-крил,
Не зневіритись в своєму Бозі.

Світ, як море, піниться й шумить,
Але пролетіти його треба,
Щоб була в житті щаслива мить
Зустрічі душі зі світлим небом.