Сказав Господь-сівба і жатва не скінчится Допоки світ цей буде існувати Бо що людина у житті посіє То це обовязково буде пожинати
Якщо ти сіяв зерно пшеничне То збереш із нього цілий колосок Задумайся-посіяв ти одне зернятко А збереш з нього цілий кулачок
Як легко сіяти нам всяке беззаконня В той час не думаючи про відплату Та бачим кривдників тоді у всіх ми Коли приходиться свою сівбу нам жати
Коли приходить жатва ми шукаєм винних І ніяк не хочем ми цього визнавати Що це лише моя вина є в цьому Бо прийшов мій час свою сівбу пожати
І не треба нам звинувачувати тут нікого Бо ми всього лиш люди на землі А треба пригадати-що в минулому я сіяв І чи не прийшла відплата від Господа мені
Покладімо слова ці в своє серце І постараймося нам про це не забувати А памятай-що ти сієш чи колись посіяв Обовязково прийде день і час-багато більше нам пожати
Навчімося не шукати винних нам ні в кому Себе оббілювати-а шукати ворога у комусь Бо ворог цей-може бути лиш твоя жатва Та визнати свою вину не хчемо ми чомусь
Бо у писанні ми знаходим таке Слово Не кривдь нікого і нікого ти не зневажай Бо ця людина може стати також перед Богом Й сказати-мойому кривднику Ти сам віддай
А може хтось тобою був в житті побитий Та ти тоді на це уваги не звертав А написано-що за все прийдеться відповісти Але в той час про цей закон ти не згадав
Навчімося прощати й ворогів своїх любити Навчімося умалювати нам самих себе Якщо великим хочеш бути-будь для всіх слугою А БОГ як прийде-підніме Він Сам тоді тебе
Берімо приклад з мужа Божога Давида Як він в покорі за свою вину від Бога суд приймав І через своє сіяння приймав в покорі жатву щиро І каявся-розуміючи й свою вину він признавав
Нам Богу дякувати треба за цю жатву Яку Він допускає нам ще за нашого життя Бо тут ми маємо можливість в покаяні стати перед Богом А в вічності можливості такої вже не буде-як каяття
Не нарікаймо друзі ми ні накого Людський задум без Бога-не здійсниться ніколи Хоч і боляче буває нам-та Бог це допускає Все щоби не сталося у нас в житті-стається з Його волі