Життя виплітає мереживо дивне:
Сьогодні зливає бажань зорепад,
Назавтра ж – підступне, жорстоке, мінливе,
І втрачене щастя не вернеш назад.
Чи все передбачиш? Повір, неможливо…
І мріям усім не здійснитись, на жаль.
А скільки днів відчаю… Й розпачу зливи
Змивають у прірву букети бажань.
Я ж так не люблю, коли хвилі бурхливі
З всією жорстокістю, з різкістю змін
Роздавлюють з легкістю мрії щасливі,
Розбивши усе на мільйони кусків.
Жорстока реальність. Але це не страшно:
У мене є Бог – мій порадник і друг.
Своєю рукою потішить й покаже:
Ще стільки непройдених стежок навкруг!
Люблю я життя. Кожну днину, хвилину,
І дощ, й снігопад, й зимові вечори…
« Я буду з тобою! Повір, не покину!» –
Я слово Спасителя чую згори.
Життя виплітає мереживо дивне:
Тут смуток, і розпач, і щастя, і сміх.
Я просто крокую вперед. Безупинно,
Долаючи впевнено смутку поріг.
09.03.2018р.
Поділитися: