Сонячник написав:
Навіть якщо людина має Духа Святого, то це зовсім не означає, що кожна така людина як апостол Павло умертвить і поневолить своє тіло
Не майте мені за зле, Сонячнику, що так експлуатую вашу цитату. Просто вона типова для більшості конфесійних вчень.
То що я хочу сказати? Для більшості вчителів Дух Святий є, але десь окремо від людини. Водитись Духом - це щось на кшталт "слухати його настанови і виконувати". Але це саме робить Закон, він дає настанови, а людина має слухати і виконувати їх. То яка
різниця між впливом Святого Духа на людину і впливом Закону на людину? У такому випадку - немає. То навіщо Святий Дух? Дублювати дію Закону? Навіщо? Закон з такою функцією сам справляється.
Інша ситуація. Людина має Духа Святого. Як ви це розумієте? Де цей Дух? От Закон - зрозуміло, в розумі. Павло каже "я сам служу
розумом Законові Божому". Разом з тим Павло вчить, що підзаконний ще служить
тілом закону гріха. Добре. Закон - в розумі, гріх - в тілі. А де Дух оселився? Залишається лише "внутрішня людина - серце". Ви, Сонячнику,
кажете, що наявність Духа ще нічого не означає. Головне - самому боротися зі своїм тілом, вірніше, з тим законом, що в тілі. То навіщо Він оселився в людині? Адже тоді - що з Ним, що без Нього. Дух лише спостерігає боротьбу Закону, що в розумі, з законом гріха, що в плоті? Виконує роль арбітра, чи статиста?
Якщо ще говорити про вашу теорію втрати спасіння, то що виходить? Через погані діла плоті Дух Святий "ображається" і покидає людину? Виходить з неї геть? І що? Плоть перемогла? Вигнала Дух? То де тоді перемога Духа Божого? Нема. Ну добре, людина визнала свою провину, що послухалась плоті, а не Закону, поплакала, попросила пробачення, і Дух Святий знову оселився в ній? То що? Дух Святий, як той "бідний родич", буде, щоразу виганятися плотію і запрошуватися розумом назад в людину? І людина то втрачає спасіння, то здобуває його знову? Якийсь оксюморон.
Що в одному, що в другому випадку, бачу, що для вас є головними діла, себто Закон. Навіщо вам тоді Христос? Адже Він мав забезпечити вам отримання Духа Святого для спасіння. А що, без Духа ніяк? Спасіння нема? Виходить, що нема.
Бог є Дух. Невидимий. Людину задумав створити
видимою і вічною, як і Він. Тому Бог почав з творіння видимого, як ми називаємо матеріального світу.Тобто,
Начало творива - видима матерія. Як читаємо " В началі Бог сотворив небо і землю". Тобто, в матеріальному началі Бог все створив. І Павло каже, що "спочатку душевне, потім духовне". Павло, говорячи про живу матерію, вживає термін "душевний". Це створене Богом матеріальне надалі розмножується смертю через народження і забирається нею, вмирає. Другий крок творення - оживлення мертвого Духом животворним. Як писав Павло "Нерозумний, що ти сієш, те
не оживе, як не вмре" (1Кор.15:36) Підрядковий каже "не
оживляється, якщо не вмре". Тобто, оживляється лише мертве. Воскресіння стосується лише мертвого, живий не воскресає. А для воскресіння потрібен Дух животворний. Він мертву плоть оживляє навічно.
Отож і читаємо:
21 ...Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!(Гал.3:21)А я трохи перефразую: "Якби діла могли оживляти, то праведність, а отже і спасіння, було б від діл".
Бачимо, що все впирається в оживлення мертвого.Тому потрібні: матеріальне начало, смерть, щоб отримати мертве матеріальне, і Дух животворний, який ту матерію зробить живою назавжди. От і весь процес створення людини за "образом і подобою Божою". Створити мертве матеріальне і оживити його навічно. Спасіння - це і є перехід від смертного тіла до вічного. І хто має Духа, що оживить їхні смертні тіла, той має гарантію спасіння. І Дух Божий не залежить від діл плоті і не керується нею. Дух заявляє свої права на людину, до якої посланий. Він для того і посланий, щоб все інше не мало влади, і спасіння було забезпечене. То як це спасіння можна втратити у випадку, коли Дух Божий оселився в людині?