Я не ем каждый день сало, не ношу «вышиванку» и не бью морду тем, кто не знает украинского гимна. Я не переплывал Днепр и не танцую на дискотеке гопак. На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят «рушники». Моя кровь красная, а не желто-голубая.
А два самых важных слова я сказал на русском языке.
Я – украинец!
Я болею за "Динамо", за Шевченко и Кличко, слушаю Океан Ельзы, Бумбокс и ТНМК. Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся. Мне не нужны неоновые города и силиконовые подруги. Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я хочу остаться здесь.
Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков. Здесь девушки и парни читают в метро и пишут стихи на парах по вышке. Здесь на деньгах - поэты, а не президенты. Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Я - украинец. Я люблю узкие улицы и Киевcкие проспекты. Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах. Я верю в эту страну: я доверяю этому воздуху - он держит купола, этим горам - они держат страховку, этим людям - они держат слово. Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки. Мне никогда не забыть украинской колыбельной и первого страстного поцелуя с настоящей украиночкой. А еще... Мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов. И мой дети родятся здесь. Я - украинец!

Гарно сказано. Сильно сказано. Хто не бачив, відео по темі: http://youtube.com/watch?v=8xCxl5-ShVk

Сало я їм інколи, правда закопчене та запаковане нашими російськомовними друзями у Брукліні.
Маю декілька вишитих рушників та різб`яних тарілок у шафі. Часом виймаю їх розповідаючи дітям про Україну.
Я - українець.
Виховую трьох дітей, які хоча й народилися і виростають в англомовному світі, проте вільно розмовляють українською. Вірніше двоє з них, бо наймолодший, Андрійко, ще ніяк не розмовляє. Бажаю щоб діти мої знаючи та поважаючи своє, почували себе зручно у любому суспільстві. Щоб не принижували все, що " не наше", часом тільки тому, що це " не наше" просто не зрозуміле, адже з іллюмінатора Боїнга, або ж на протязі трьохтижневої відпустки
у всьому розібратися просто неможливо.
Часом проймаюсь подивом за дорогих земляків, які можливо й за кордоном не були, проте ще й досі переживають неабиякі труднощі, щоб виразити думку на державній мові, і не тільки на державній, але й на рідній мові, адже колисанка все ж таки була на українській....
Не хочу торкатися загальної іміграції, проте для своєї сім`ї, бачу у цьому тверду та ясну Волю Божу. Бувши благословенний доброю працею та по даній Богом благодаті, займаюсь проповіддю Доброї Новини спасіння в Україні, а також розповсюдженням Євангелій між людьми. І навряд чи була б змога робити це в такому маштабі, якщо б не проживав саме тут, за кордоном. Люблю свій народ і тому хочу зробити все, що дозволить Бог, вкласти хоч найменшу краплину в справу спасіння.
Радію коли бачу тут успіх саме наших землюків, переважна більшість яких працює на достойних роботах, або ж займаються власним бізнесом, (а не поголовним прибиранням туалетів, про що любить смакувати українська преса). Хоча, де правду діти, для багатьох матеріальний успіх аж ніяк не пішов на користь.
І хоча діти мої народилися тут, прикладаю і буду прикладати усі зусилля, щоб і вони любили Україну, і якщо дозволить Бог приєдналися до загальних жнив як тут, так і в землі моїх батьків. Я - українець.

почитайте, шановні патріоти
http://forum.tstu.edu.ua/index.php?showtopic=3699

Юнкере, я з тобою не згоден. Нам є чим гордитися, і ми має більше ким гордитися ніж багато інших націй, включно з так званими росіянами. Поети у нас кращі ніж в москалів. Кращі ніж в поляків. Те що вони писали багато про рабство, то про що мали писати, якщо українці були в рабстві?
Науковці українські зробили величезний вклад в світовий прогрес: винайдення Х-променів (ренген - Пулій), ракетобудування (Корольов), за книгами українських економістів, фізиків вчилися науковці у всьому світі, включно США, список можна продовжувати.
Філософами Україна теж була багата. Один Сковорода вартий з десятка філософів світового визнання. Чи багато можеш перерахувати польських чи москальських філософів?
Слава козаків рознеслася по всьому світі. Чому вони не здобули державності для України - це вже інше питання.
І взагалі питання ЗА ЩО я повинен любити чи поважати Україну ставити не коректно. Це всеодно що сказати: а за що я повинен любити батьків, адже вони мають хату гіршу від сосідської, і взагалі бідні.

Ех, Unker, люблять не ЗА ЩО, а ТОМУ ЩО!!!! Тому що я - українець!
Хоча і ЗА ЩО є.
+1 Братик.

вай, красиво плутаєм причину з наслідком
для чого мені обтяжувати себе ролями (моральними забобонами) громадянина держави і сина батьків, якшо вони мені не подобаються?
не бачу абсолютно ніяких підстав для виконання непотрібних мені формальних дій
виходячи з логіки, я можу сказати "я люблю україну, тому що я ідіот" і це буде абсолютно правомірно з "тому що я тут народився". Невже те шо я тут народився шось значить? чи те шо мене виховали батьки? це все моральні забобони

Саме так, Юнкере. Ти повинен любити, або, принаймні, поважати своїх батьків тому що вони твої батьки, дали тобі життя, виховали, зростили. Згадай заповідь довголіття. Те ж саме стосується і країни в якій ти народився. Тобі може багато що не подобатися, але якщо ти зневажаєш свою батьківщину, то це дуже негарно навіть в очах чужоземців.