А як це "негідних дітей"?.. батьки ж наперед не знають, якими будуть їхні діти. Кожна дитина є для них любимою.

1 Не желай множества негодных детей и не радуйся о сыновьях нечестивых. Когда они умножаются, не радуйся о них, если нет в них страха Господня. 2 Не надейся на их жизнь и не опирайся на их множество. 3 Лучше один праведник, нежели тысяча грешников, 4 и лучше умереть бездетным, нежели иметь детей нечестивых...(Сир.17:1-4)
Слово Боже навчає нас, що не кількість дітей є важливим, а якість їхнього наставлення. Я знав християнську багатодітну сім'ю, у якій майже всі діти пішли у світ, стали злочинцями і навіть вбивцями. А коли батьки помирали, то практично діти ще забирали все те, що їм чужі люди приносили. Хоча батьки дуже любили Бога, а діти були нечистивими. І таких сімей є чимало. Звичайно, що батьки наперед не думають, що їх діти виростуть злодіями, але якби вони про це думали, і молилися за них з малечку, то Бог би зберіг їх від пагуби. І так воно є, що ті батьки, що дуже тішаться дітьми, то ті діти виростають злочинцями. А ті батьки, які не радіють від того, що мають дітей, але наставляють їх в страсі Божому, то вони виростають з Богом, і Бог їх береже від усякого зла. Тому Премудрість Божа напоумляє нас, що краще померти бездітним, аніж мати дітей нечестивих. А якщо вже й мати дітей, то тільки побожних, які б полюбили Бога змалку, і служили Йому все життя. Батьки відповідальні за своїх дітей.

в тому прикладі, що ти навів, то я думаю, що ті віруючі батьки молилися змалку за своїх дітей, але діти вибрали інше..

я щось не зрозумів. я думаю, всі батьки дуже тішаться своїми дітьми (хіба, крім тих, де ці діти є небажаними, але ми про християн розмовляємо)... Я думаю, що тішитися дітьми і одночасно їх наставляти по Слові Божому не мішає одне одному. хіба я щось не розумію...

тут згідний повністю.

Можна тішитися дітьми, їхніми пустощами, не турбуючись за їх майбутнє. Але розумніше наставляти дітей з малку на дорогу пряму, щоб радіти тоді, коли вони зможуть приносити добрі плоди. Так написано:
Наставь юношу при начале пути его: он не уклонится от него, когда и состарится. (Прит.22:6)
Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання. (Прит.13:25)
Також в Законі сказано: І пильно навчиш цього (Боже Слово) синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. (Повт.6:7)

Одна сестра, яка родила 11 дітей дорікала іншій (хворобливій сестрі) : "Чого не родиш більше троьх? В мене 11 я спасусь дітородженням, хоча її і тих дітей інколи важко називати християнми.

І чому не вінчають? В Біблії ніде немає написано, щоб таких не вінчати...Але й взагалі, я щось не пригадую, щоб в Біблії було описано хоч одне вінчання...як воно саме проходило...Написано є так: І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
(Буття 2:22)
Або ж: І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.
(Буття 24:67)
Можливо хтось ще може навести приклади з Біблії по цій темі...ну, наприклад, в цих місцях немає ніякого вінчання взагалі. Це вже в наших церквах ми маємо вінчання.. І це добре - дати шлюбне наставлення для молодят і попросити Божого благословіння на їхню сімейну дорогу.
А от яка має бути різниця у віці.. тут важко визначити...досвіду не маю, але якось запитувала у вже одружених пар і вони мені відповіли, що краще бути одного приблизно віку...або ж, щоб чоловік був старший...тільки не набагато років...десь так до 5 років. Я теж такої думки, щоб чоловік був старший...ну, якщо не на декілька років, то хоча б на один день...і то вже є краще

Вінчання - це не обряд, навіть не настанови, а таєнство, коли Господь навідує й благословляє пару віруючих в Нього людей. В ст.зап. часи не було церкви й священнослужителів, тому я так розумію, Бог Сам єднав тих, хто був Його