Дівчата, навіть під страхом розстрілу не йдіть жити з батьками чоловіка!! І як би батьки самі не кликали вас йти до них жити — не погоджуйтесь!! Ми також пожаліли гроші на квартиру бо хотіли будуватись і пішли жити до його батьків тому, що у нього двоповерхова хата у селі. І це було найбільшою помилкою. Ми спочатку зустрічались, потім довго жили разом на зйомній квартирі, потім почали будувати спільні плани на майбутнє( хотіли підзаробити гроші закордоном для спільної будови житла, потім одруження, діти ). Гроші заробили, почали будову (фундамент) і переїхали жити до батьків хлопця( хлопця тому, що ще не одружились). Почався ад, пекло!!! Я з тихої сімї попала в постійні крики і скандали. Завжди у всьому обвинувачували мене. Що би не сталось — виновата невістка. До мене поставились як до раба. Я мала прибирати за батьками, мити за них посуд, варити їм їсти, прати, варити їсти хлопцеві. Забороняли хлопцеві самому взяти з холодильника їду тому, що у цьому селі в жінки є обовязок самій давати їсти чоловіку. Його батько, наприклад, коли був голодний то кликав жінку щоб вона йому витягла з холодилька готовий борщ і розігріла в мікрохвильовій і поклала на стіл. Тоді він міг починати їсти. А оскільки я туди приїхала в невістки то це мала робити я. При цьому всьому я мала працювати на роботі і заробляти гроші для них. Ну рабство, хіба не так? Чому для них, а тому,що його мама казала, що гроші най будуть у неї, а вона буде давати нам наші гроші на наші потреби. Постійно мама поучувала нас як нам жити і що ми маємо робити. Тобто всьо маю робити я, а її син може грати на гітарі і в шахмати з другом і все. Коли я просила його мені допомогти то незнаю звідки завжди вибігала його мама і кричала на мене яке я маю право вказувати її сину робити мої прямі обовязки! Звичайно спочатку так не було. Мене хлопець вмовив переїхати до батьків для економії грошей. Його батьки були не проти. Гарно прийняли. Я спочатку і не запідозрила ніякої дволічності з їхнього боку. Там двоповерхова хата. Ми жили на другому поверсі і повністю за свої гроші, оскільки обоє були після заробіток за кордоном. Варили собі їсти. Працювали. Було добре разом. Потім я почала замічати, що хлопець все частіше і частіше сварився з батьками, однак коли я заходила до них то вони зразу всі починали мовчати. Батькам не подобалось, що ми живемо в їхній хаті і не їмо разом і не варимо їсти разом. Почала його мама приносити нам їсти. Ми відмовлялись, почались сварки де вже була замішана я. Мене обвиняли, що це я забороняю їхньому сину зїсти маминої зупи. А це не правда. Ми почали їсти трохи і їхньої їди, трохи самі варили. Навіть не пройшов місяць як нас вигнали з другого поверха на перший. Казали, що другий поверх для гостей. На першому поверсі були дві кімнати і кухня. Ми почали жити в одній кімнаті, в сусідній кімнаті жила його мама і при чому двері не закривались між кімнатами. На кухні лишився тато. Стало ще важче жити. Сварки кожного дня. Його мама не дозволяла нам навіть побути на одинці. Коли ми говорили то вона вмішувалась в розмову, у наших сперечаннях з хлопцем вона завжди підтримувала сина. Ми тікали на вулицю щоб поговорити, вона йшла за нами. В тій кімнаті де ми жили я не мала права поставити свої речі. У всіх шафах були речі мами. Мої ж речі були спаковані у дорожніх сумках. Звідти я брала одяг, перевдівалась і ставила знову в дорожню сумку. Кароч жила в сумках. Ми часто сварились, я не витримувала і йшла від хлопця, їхала додому, він їхав за мною, просив пробачення, просив щоб я до нього вернулась, обіцяв, що зробить так щоб мама нам не мішала. Я верталась, мама мовчала пів дня і знову все починалось спочатку. Таких моїх втеч було сто і більше. Хлопець повністю мене підтримував і захищав від мами. Будова була в розгарі коли сварки були страшними і ми не могли зїхати бо не було грошей. Ми хотіли це перетерпіти і потім згадувати як страшний сон. І що, і вже 2 роки як ми тут живемо! Будова вже зупинилась давно і нема ніякого одруження і ні любові, нічого, не лишилось нічого. Тепер мені 25, жаль тих грошей, що заробила своїм трудом закордоном, жаль того часу, і хлопця нема. Нічого не залишилось. І це ще не все. У всьому обвинили мене. Його мама по сьогодні доказує, що це я виновата у всьому і якби не вона то я взагалі би померла з голоду! А то, що я приїхала туда з доларами і всі покупки робила за свої гроші то про це вона вже забула. Опозорила мене на все село своїми видумками. І до речі, ми прожили з нею менше пів року як вона висунула мені рахунок за прожиті ночі у її хаті, за світло і за їду. Нарахувала 16 тисяч з мене одної. Тепер заставляє мене віддати їй цю суму. Я не маю таких грошей! Це навпаки вона мені має дякувати за те, що я чужа людина для них, варила там їсти, прибирала, мила, прала, витравила тараканів з того дому ато так би і жили з тараканами, помагала по господарці, була нянею для їхнього сина. Бо по іншому я це назвати не можу. Син ходить у грязному, я принесу чистий і попраний мною одяг, він кине грязний на підлогу, вдіне новий. Я з підлоги підберу, поперу і поскладаю в шафу. Їсти йому на стіл загрію, приберу у кімнаті все що він розкидає, бо син у свої 25 не навчений взяти якусь річ з одного місця і ставити на теж саме місце. Мама рахувала, що це все мої прямі обовязки. І при цьому всьому, що я для них роблю, вона називала мене гівном!Ну наглості не має меж. І само цікаво, що вона ходить тепер і жаліється всім як їй погано живеться зі мною, що це я не вдячна скотина і т.д
|