В Рим.9:4 апостол Павло пише лише про ті завіти, які стосувалися Ізраїлю.
Але були також інші Божі завіти, наприклад, з Адамом (Ос.6:7), з Ноєм і потомством (Бут.9:8,9), з Церквою (Пс.50:5).

Є різниця між загальним укладенням завіту і індивідуальним входженням в нього.
Новий завіт був загально укладений один раз на початку Євангельського віку (Мф.26:27,28),
але індивідуально входили, входять і будуть входити в нього лише ті, хто приймає Христа як посередника того Завіту (Євр.12:24).
В Євангельському віці приймали Христа і входили в Новий завіт лише віруючі євреї і погани, а в Тисячолітньому віці це зроблять решту євреїв і поган.

Люди можуть стати Божими синами і родичами лише після входження в новий завіт з Богом через посередника Христа (1Тим.2:5; Євр.9:15).
Як без укладення Старого завіту Бог не міг би мати зв’язку з ізраїльтянами, так і без укладення Нового завіту Бог не міг би мати зв’язку з християнами.

А ми про які з вами завіти розмовляємо? Ви відкрили тему Нового завіту. Це про який? Може Ноїв, чи як ви кажете, Адамів? Навіщо скачете за вами ж встановлені межі?

То ж спитаю ще раз. Ви не погоджуєтеся з Павлом, що старий і Новий завіти належать Ізраїлю? Без всяких "але" і виключень?

Просто ми повинні мати на увазі те, що в Рим.9:4 вислів ‘вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти’ не означає,
що Божі завіти можуть стосуватися лише євреїв, адже Бог також укладає завіти й з іншими людьми (Ос.6:7; Бут.9:8,9; Пс.50:5).

Старий завіт належав в загальному Ізраїлю, хоча навіть тоді були приходьки з інших народів,
які обрізувалися і теж підпадали під дію Закону і Завіту (Вих.12:48; Чис.15:14-16).

Також Новий завіт був укладений Богом в Ізраїлі, однак Ісус знав, що в нього ввійдуть також інші люди,
тому сказав ‘оця чаша новий завіт у Моїй крові’ (Лк.22:20) і повелів ‘пийте з неї всі’ (Мт.26:27).

Кожен, хто приймав Мойсея як посередника і обрізувався перед Богом, той входив в Старий завіт,
так і кожен, хто приймає Христа як посередника і посвячується Богові, той входить в Новий завіт (Фил.3:3; Євр.12:24).

Біблія нічого не пише про якесь індивідуальне укладання завіту.

Перший Завіт (Домовленість, Союз) був укладений з народом ізраїльским і належав народу в цілому, а також кожному єврею від малого до великого і їх нащадкам,-дітям, онукам, правнукам і т.д.- аж навіки
( Повт. Закону 29:28)

9 Ви стоїте́ сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: го́лови ваші, племе́на ваші, старші́ ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,

10 діти ваші, ваші жінки́ та твій прихо́дько, що посеред табо́рів твоїх від колія́ дров твоїх аж до черпача́ твоєї води,

11 щоб ти ввійшов у запові́т Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,

12 щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батька́м твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

13 І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,

14 але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.
(Повт. Закону 29:9-14)

Тобто відомо час, місце дії, дійові особи цієї події,(Бог і народ Ізраїльський) - укладання першого завіту( союзу, угоди).
Таким чином Бог поставив народ для Себе, дав їм, і тільки їм Закон, фактично зробивши євреїв рабами Закону, рабами Бога. ( Гал 4:25) в той же час попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,-(Дії 14:16).
І тільки Своєму народу,- євреям, "від малого їхнього й аж до великого їхнього" - Бог обіцяв дати Новій Завіт.(Єремія 31:31-37); (Ієз11:19); (Ієз 36:23)

31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т.

32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!

33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!

34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!

35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

36 Як віді́йдуть устави ці з-перед обличчя Мого, — говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане наро́дом бути перед обличчям Моїм по всі дні.

37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!
(Єремія 31:31-37)

Отже, Новий завіт належить єврейському народу в цілому,- "насінню Ізраілеву", а не поганам, які не були в Першому Завіті. Завіт, як Перший, так і обіцяний Новий, загальнонародний, ізраїльский, а ніяк не індивідуальний.І цей Новій Завіт ще тільки буде встановлений з ізраїльським народом по днях цих,-говорить Писання,-
ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!
(Єремія31:33)
Що ж таке "дні ці" і коли і як вони настануть?
Раби Божі єврейські пророки сповіщають і про це,- читаємо Єзекіїль 36

16 І було́ мені слово Госпо́днє таке:

17 „Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!

18 І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її.

19 І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх.
20 І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“

21 І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили.

22 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили.

23 І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х.

24 І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі.

25 І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас.

26 І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.

27 І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати.

28 І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом!
(Єзекіїль 36:16-28)
Оце і є "дні ті"- дні розсіяння євреїв серед народів і ці дні ще не закінчились.
Новій завіт з євреями настане тільки тоді, коли всі дванадцять колін Ізраіля, в тому числі і ті десять колін, які на сьогодняшній день вважаються втраченими, будуть приведені Богом з розсіяння в Землю Обітованну,- ту, яку Бог з клятвою обіцяв і дав їх батькам, -тим, які укладали Перший Завіт з Богом.

А що означають по-вашому саме ці слова?

Що значить "належав в загальному"? А в "конкретному" не належав Ізраїлю? Старий завіт належав саме Ізраїлю. От ви приводите посилання (Вих.12:48; Чис.15:14-16) як доказ, що в старий завіт входили і обрізані приходьки і тубільці. Але уважно прочитайте ці місця. Ви вперто не хочете приводити тексти. Бо вони будуть проти вас. Я вкотре не полінюсь... Читаємо:
48 А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.(Вих.12:48)

Про що тут? Якийсь мандрівник, імігрант, облюбував собі місце проживання в краї Ізраїля. Може там жити? Може. Він підпадає під дію Закону? Та ні. Він же не ставав під Закон з клятвою, як Ізраїль. Але, якщо він хоче дотриматися свята Пасхи як і Ізраїль, то є умова Бога, їсти Пасху необрізаним заборонено. От як приходько обріжеться, то може їсти Пасху. Більше ні про що інше в цьому вірші не йдеться. Обрізання не робить приходька учасником завіту і не робить його підзаконним. Він не зобов'язаний виконувати весь Закон. На нього не розповсюджуються обітниці завіту. Наступне посилання.

14 А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько, або той, що серед вас, постанова для ваших поколінь, то він принесе огняну жертву, пахощі любі для Господа, як принесете ви, так принесе й він.
15 Збори, постанова одна для вас та для приходька, що мешкає тимчасово, постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і приходько буде перед Господнім лицем!
16 Один закон і одна постанова буде вам і приходькові, що мешкає тимчасово з вами.(Чис.15:14-16)

Знову цей же приходько, який ТИМЧАСОВО мешкає серед Ізраїля. А тимчасовість перебування в краї вже говорить про те, що він не належить до завіту з Богом. Пожив собі трохи, та й пішов з землі в інші краї. А завіт вимагає постійного перебування в землі. І якщо цей приходько захоче принести огняну жертву, жертву цілопалення, перебуваючи в землі, то може. Але згідно з тими правилами, чи законом, вимогами, що дав Бог Ізраїлю. Закон і вимоги до жертви цілопалення одинакові як для Ізраїля, так і до приходька.

Ще є і про тубільця мова. Тобто, про корінного жителя, в країну якого заходив Ізраїль. І той може принести Богу жертву. Теж за тими ж правилами. Але це не означає, що він автоматом стає учасником завіту з Богом і ніяким чином в нього не входить. Він не мав права заходити в храм далі зовнішнього двору. Відповідно і священником, що обіцяно Ізраїлю завітом, бути не міг. При розподілі Богом володінь Ізраїлю ніхто із приходьків, чи тубільців не входив в обчислення колін Ізраїлю. Йому земля не наділялася.

Так що приведені вами посилання ніяк не підтверджують вашу видумку про те, що з інших народів хтось входив в старий завіт з Богом.

Мішам, завіт укладають не "десь", в якомусь місці, а з "ким", - з союзником. І якщо ви пишете, що завіт був укладений Богом В Ізраїлі, то, даруйте, я роблю висновок, що ви не розумієте, що таке ЗАВІТ. І про що тоді далі говорити?

Після виходу з Єгипту біля гори Сінай була укладена загальна угода між Богом і Ізраїлем (Вих.24:7,8),
але після того кожний новонароджений єврей мусив особисто приймати Бога, Мойсея, Закон і входити в той Завіт.
Бо ‘не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля’ (Рим.9:6), тобто, якщо б якийсь єврей не вірив в Бога та Мойсея і не знав Закону, то він не був би в завіті з Богом.

Також Новий завіт був загально укладений між Богом і всіма людьми на початку нашої ери,
як сказав Ісус ‘оця чаша новий завіт у Моїй крові’ (Лк.22:20) і повелів ‘пийте з неї всі’ (Мт.26:27),
адже Він як посередник Нового завіту є посередником між Богом і всіма людьми, а не лише євреїв (Євр.9:15; 1Тим.2:5,6).
Однак індивідуально входять в цей завіт лише ті, хто вірить в Бога та Христа й приймає Їх заповіді, приступаючи до посередника Нового завіту (Євр.12:22-24).

В Єр.31:33 ‘ці дні’ – це старозавітні дні, коли Єремія пророкував про майбутній Новий завіт, який ‘по цих днях’ при приході Христа замінив Старий завіт,
адже ‘кінець Закону Христос’ (Рим.10:4), а без Закону, який був основою Старого завіту (Вих.24:3-8), не може існувати сам той Завіт.


В Рим.9:4 апостол Павло говорить про старозавітні завіти, які Бог дав через Авраама і Мойсея, котрі стосувалися євреїв, а не поган (Еф.2:12).

Хто обрізувався, той вже входив в завіт з Богом, бо це було ‘знаком заповіту’ і називалося ‘заповітом обрізання’ (Бут.17:10-12; Дії 7:8).
І кожен обрізувався для Бога, а не для ізраїльського краю, – і куди б він не пішов, на його тілі було ‘обрізання’ як знак його завіту з Богом.
Також приходьки це не лише тимчасові мешканці, але й ті, які залишалися жити в Ізраїлі, подібно до моавітянки Рут – прабабусі Давида (Рут.1:16; 4:13,17).

Завіти укладають ‘десь’ і з ‘кимсь’.
Старий завіт був укладений біля гори Сінай між Богом і ізраїльтянами через посередника Мойсея (Вих.24:8,16),
а Новий завіт був укладений в Єрусалимі між Богом і християнами через посередника Христа (Мт.21:10; 26:18,27,28).
Першими християнами були євреї, тому з ними Бог найперш уклав раніше обіцяний Новий завіт (Єр.31:31-33), до якого згодом приєдналися погани (Дії 10:45).

Я не знаю як вас розуміти. Складається враження, що спілкуюся з якимось ШІ без логіки і самоаналізу. Як можна писати два різні твердження з одного приводу і навіть не в різних постах, а в одному. От ви відповідали Bogeni:

Далі нижче по тексту відповідаєте мені:

Слів нема. Ви для себе маєте однозначне визначення щодо сторін завіту?
Чи маєте однозначне визначення хто такі християни?

Вище я писав, що є загальне укладення завіту і індивідуальне входження в нього.
Новий завіт був загально укладений один раз на початку Євангельського віку стосовно всіх людей (Мф.26:27,28),
адже Ісус як посередник Нового завіту є посередником між Богом і всіма людьми, а не лише євреями (Євр.9:15; 1Тим.2:5,6).

А кожна окрема людина, щоб увійти у цей Завіт, мусить повірити в Бога як головного суб’єкта договору і прийняти Христа як його посередника (Євр.12:23,24).
Таким чином у Євангельському віці в Новий завіт увійшли лише віруючі християни з євреїв і поган, які були освячені кров’ю того Завіту (Євр.10:29),
а всі інші люди з Ізраїлю і решти народів увійдуть в цей Завіт у Тисячолітньому віці, коли теж стануть християнами (Іс.2:2,3; Об.1:7).

Значить інше ваше твердження, "Новий завіт був укладений в Єрусалимі між Богом і християнами" ви визнаєте неправильним?

А ось в Біблії немає ніякого окремо загального і окремо ідивідуального укладання, входження. Немає від слова зовсім. Перший Завіт( домовленість, союз) був укладений з усім народом Ізраїльским, і належав кожному з них від малого до великого і їх нащадкам.
( Повт. Закону 29:28)
Бог зробив народ ізраїльський своєю власністю,- більше всіх народів, народом святим,- тобто вітділеним для Бога.(Вихід 19:3-8)
Тільки цей народ і ніякий інший. І тільки цьому народу належить як Перший Завіт так і обіцяний Новий Завіт
І це ви придумали і ніяк не зможете підтвердити Писанням. Як новонароджене немовля може,- цітую вас,:"особисто приймати Бога, Мойсея, Закон..."???
Насправді кождна новонароджена єврейська дитина вже була в завіті з Богом по факту укладання Першого Завіту цілим народом Ізраільським. Обов*язок обрізати дитину і навчити її Закону був по Закону покладений на батьків.

Ісус не казав що, ось, Я укладаю Новий Завіт з євреями, або поганами, або з усім людством, або з всіми тими, хто ввірує в Мене. Більше того, ніхто з Апостолів і Євангелістів не говорив і не писав, що на Таємній вечері був укладенй Новий Завіт. Також і єврейські пророки через яких говорив Бог, нічого не сповіщають про укладення Нового Завіту з кимось з поганських народів, або зі всіма народами.
Новий Завіт обіцяний Богом виключно єврейському народу і буде з ним укладений тоді, коли Бог приведе всіх євреїв (всі 12 колін) з розсіяння в Землю Обітовану.
Ось що говорить Писання про майбутне укладання Нового Завіту.
Ще раз наведу пророка Еремію, який чітко говорить, що таке Новий Завіт, для кого він і коли настане.

10 Народи, послухайте сло́ва Господнього, і далеко звістіть аж на острова́х та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його́, і стерегти́ме його, як па́стир отару свою!
11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.
12 І вони поприхо́дять, і будуть співати на верши́ні Сіо́ну, і до добра до Господнього будуть горну́тись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібно́ї худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напо́єний сад, і не відчують уже більше сто́млення!
13 Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!
14 І душу священиків ситістю Я напою́, а наро́д Мій добром Моїм буде наси́чений, каже Господь!
15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та рида́ння гірке́: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, не хоче поті́шена бути за діти свої, — бо нема їх.
16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосі́ння, і від сльози́ свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони ве́рнуться з кра́ю ворожого!
17 І для твого майбутнього є сподіва́ння, — говорить Господь, — і до границь твоїх ве́рнуться діти твої!
18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!
19 Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.
20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь!
21 Постав собі дороговка́зи, стовпи́ собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!
22 Аж доки тиня́тися бу́деш, о до́чко невірна? Господь бо нови́ну створив на землі: жінка спаса́тиме мужа!
23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в кра́ї Юдиному й по містах його, коли Я верну́ їх: Хай Господь благосло́вить тебе, осе́ле ти правди, о го́ро свята!
24 І осядуть на ній Юда та міста́ його ра́зом усі, селяни та ті, хто ходить з ота́рою.
25 Бо напо́юю Я душу зму́чену, і кожну душу скорбо́тну наси́чую.
26 На це я збудився й побачив, — і був мені сон мій приємний.
27 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням люди́ни й насінням скотини.
28 І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
29 Тими днями не скажуть уже: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“
30 бо кожен за власну провину помре, і кожній люди́ні, що їсть недоспі́ле, оско́ма впаде́ їй на зуби!
31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т.
32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!
34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!
35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!
36 Як віді́йдуть устави ці з-перед обличчя Мого, — говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане наро́дом бути перед обличчям Моїм по всі дні.
37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь
(Єремії 31:10-37)