Ми не про часи говоримо. Та й період цей придуманий людиною не знати з якого дива. Назвали збірку одних книг "старим завітом", а збірку інших книг - "новим завітом". От люди й сприймають так і часи. Але це не правильно. Ми ж з вами говоримо саме про союзи Бога з народом. І Павло про них каже. А союз має свій початок і кінець. Тому треба розуміти, а що таке союз, для чого він утворюється, як саме юридично він оформлюється, коли стає чинним. А у вас якась мішанка.

Не зрозуміла. У Якова був свій союз з Богом, у Мойсея - свій. І Давид теж укладав союз з Богом?

Ні одне, ні друге посилання не підтверджує ваших слів. В Левит не сказано, як Закон бореться зі смертю, що в тілі людини, і таким чином не дає людині померти, в псалмах взагалі говориться про "поселення" на успадкованій землі, це, якщо заглянути в підстрочник, а не про вічне життя в тілі:
"праведні ж успадкують землю і поселяться в вік віку на ній".

А ви звідки знаєте, що саме проповідував усно Павло? Не фантазуйте вже так про себе, це по-дитячому.

Так не позбутися, в сенсі заподіяти собі смерть, або шукати загибелі, а просто дочекатися своєї фізичної природньої смерті.

Мішам, підставте в своє речення замість слова "завіт" слово "союз" і прочитайте його. У вас що? Два союзи? Один основний, а другий додатковий? Що за нісенітниця. Те, що Бог сказав доставити до угоди пункти, які стосувалися землі і перебування народу на землі, говорить лише про те, що угоду можна ще було "правити", бо вона ще не підписана, не затверджена народом. Союз ще не був чинний на цей момент, бо народ не вступив ще в землю.

Скажу ще своє припущення. Чому Мойсей дожив до 120 літ? Бог вибрав його посередником при укладанні союзу між Богом і народом. І поки союз не укладений, міняти посередника Бог не збирався. Оскільки народ не прийняв призначену Богом землю, то укладання союзу відтермінувалося на 40 років. То ж і посередник мав залишитися живим на цей час, щоб довершити все при другій спробі і укласти нарешті союз. Тобто, поки союз не укладений, посередник мусів жити і виконувати своє покликання і призначення, від першої юридичної процедури - до розпорядження щодо останньої процедури утворення союзу.

Про часи теж треба знати, адже ‘для всього свій час’ (Екл.3:1).
Та й назвали нормально, щоб відрізняти час до Христа і час після Христа.

Бог додав завіт Якову про спадщину і потомство (Бут.28:13,14; Вих.2:24),
Він передав завіт через Мойсея щодо євреїв (Вих.24:2-8), і Він дав завіт Давиду про царство (Пс.89:3,4).

Суть вірша Лев.18:5 полягає в тому, що якщо б людина повністю виконувала Божий закон,
то вона могла б завдяки цьому жити.
А в Пс.37:29 єврейський вираз ‘лаад’ означає ‘навіки, назавжди’, тобто,
праведні будуть жити вічно на Землі, звичайно у людському тілі (Іс.65:21).

Ефесянам Павло казав ‘нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас’ (Дії 20:20),
і безсумнівно так само він зробив коринтянам, бо на те він був апостолом і вчителем.

Небесні християни христилися у смерть Христа (Рим.6:3) і подібно Ісусу вони жертвували себе в служінні
Богу та людям, і багато з них померли насильницькою або мученицькою смертю (Мр.10:39; 2Кор.4:10,11).

Ні Ісус, ні апостоли не згадували про завіт в Моавському краю, адже він був лише доповненням
до основи завіту, раніше укладеного між Богом і Ізраїлем на Сінаї (Повт.29:1).
Тому апостол Павло у своєму листі до євреїв посилався тільки на завіт у Сінайській пустині
після виходу з Єгипту, про який вони знали (Євр.8:9; 9:18-20; 12:18-21).

Розглянемо ваше твердження детальльно. Отже, ви стверджуєте, що на таємній вечері сталося те, про що звістив євреям пророк Єремія,-Бог написав Закон на серці кожного єврея і від малого до великого і всі знають Господа:(Єремії 31:33-34)


Віникає питання,- чому про це,- що Новій завіт укладений, не знав народ ізраїльський? Хіба ж розіп*яли Божого Сина??!!

Навіть дванадцять Апостолів, присутніх на останій вечері, не знали що Новіий Завіт укладений, бо навіть Апостол Петро зрадив Господа.
То коли сталася ця Подія? Біблія пише, що ця Подія ще в майбутньму,-Новий завіт настане тоді, коли Бог після розпорошення поверне єврейський народ, - всі дванадцять колін, з якими уклав Перший завіт до свого краю.(Єремії 31:23-40)


Стосовно Першого ( Старого) завіту Біблія чітко вказує момент часу, "сьогодні" коли він укладений - Ви стоїте́ сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого... щоб ти ввійшов у запові́т Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батька́м твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.
(Повторення Закону)
Слово "сьогодні" в Повторенні Закону використано 40 раз. Сорок!! Але ви цього бачити не хочете, бо не вписується в ваше концепцію.

Ви дуже правильно підмітили. Скільки нісенітниць випливає від таких бездумних, безпідставних тверджень, як укладання Ісусом Нового завіту на вечері. І це широко проповідується. І люди в це вірять. І ніхто не думає, що така віра безпідставна, або як каже Павло - марна. В підстрочнику використане краще слово - пуста, порожня. Тобто, віра в те, що не відбулося, є порожньою. Ба більше, Павло і про проповідь неіснуючої події каже, що така проповідь теж марна, порожня. Про таке проповідування неіснуючого Павло пише в 15 главі першого послання до коринтян. Тільки в нього ситуація була протилежна. Він спростовував проповіді про те, що говорили деякі розумники, ніби не було такої події, як воскресіння Христа. А у нас навпаки - говорять про те, чого не було, як про таке, що відбулося.

На таємній вечері апостоли як євреї знали, що укладається новий завіт,
адже Ісус їм сказав ‘пийте з неї всі, бо це - кров Моя Нового Заповіту’ (Мт.26:27,28).
А апостол Петро зрадив, бо був недосконалим, як і багато інших християн грішили,
але каялися і очищалися саме новозавітною кров’ю Ісуса (1Ів.1:7-9; Мт.26:28).

Також протягом Євангельського віку усі віруючі християни з євреїв і поган
приступили до Ісуса як посередника нового завіту і увійшли в цей завіт (Євр.12:24).
А в Тисячолітньому віці усі інші повернені в свою землю євреї
приймуть Христа (Зах.12:10) і теж увійдуть в новий завіт.

В Моавському краю було лише доповнення до основи завіту, раніше укладеного між Богом і Ізраїлем
на Сінаї (Повт.29:1), тому апостол Павло у своєму листі до євреїв посилався тільки на завіт
у Сінайській пустині після виходу з Єгипту, про який вони знали (Євр.8:9; 9:18-20; 12:18-21).

Для часів може і прийнятно, бо це умовно. Так людина собі спростила. Але не треба час плутати з таким утворенням як союз. Це речі з різних категорій. Все одно, що змію з їжаком плутати.

Ви зараз про що? Про те, що Бог утворив з Давидом союз, чи про те, що Бог дав обіцянку Давиду про царство?

Але ж ви казали "жити вічно в тілі". Як на мене, то суть вірша абсолютно цього не показує, бо не дає відповіді на питання як саме закон перемагає смерть.

В Пс.37:29 вираз ‘навіки, назавжди’ стосується успадкування землі і народ не буде уже з неї зігнаний. Вони будуть утворювати сім'ї, народжувати дітей. Але там не говориться, що вони не будуть помирати. Підстрочник з іврита так пише:"праведні оволодіють землею і мешкати (обитать) будуть на вічність на ній". Це не означає вічне життя в тілі. Це вже ви додумуєте.

От ви апелюєте до праведності від закону як на таку, що забезпечує вічне життя в тілі. Але, даруйте, навіть праведність від віри не дає вічного життя в тілі. Віра, що є дух і сила, нічого не робить для тіла, то як зробить безсила буква?

Ось такий спосіб докузу своєї правоти - це чиста маніпуляція домислами. Такі речі неприйнятні.

У смерть Христа хрестяться всі, хто йде хреститися по вірі. І всі вони це роблять на землі. А хто як закінчив життя, то не від людини залежить, а кому як дано. І на цьому робити якусь особливу теорію заслуг не варто.

Ще раз. Союз, чи завіт, не організовувався в один день чи місяць. Він почав утворюватися на Сінаї з пропозиції Бога і завершився при переході народу за Йордан його клятвою. Тільки тепер народ вступив в союз Бога, щоб бути його народом, і в клятву Бога, що Той дав Аврааму. Перечитайте ще раз. Спрощено можна сказати, що на Сінаї Бог "вступив" в союз з народом, підтвердивши це Своїм підписом - скрижалями. А народ вступив в союз з Богом лише через 40 років, успадкувавши землю і підтвердив це зі свого боку клятвою.

Мішам, А ви посилання дивилися, на які вказала Bogena? Єремії 31:23-40. Та й в попередньому пості вона наголошувала на особливій ознаці Нового союзу. Ось що вона писала:

То що це за ознака? Чому ви її не враховуєте. Чи не розумієте? Основна ознака та, що закон буде покладений євреям в розум і на серці написаний. Він буде в совісті. А це означає, що грішити не будуть.

У вас же що виходить? На вечері підписаний Новий завіт. Значить, автоматично у всіх євреїв в серці поклався закон. Вони уже не будуть грішити. Як їм тоді лжесвідчити проти Христа, щоб того розіп'яли? Цього б не відбулося.

Не розуміючи основної ознаки Нового завіту навіть після, як ви стверджуєте, укладання його на вечері, у вас Петро далі грішить. Оксюморон якийсь виходить. Ви самі собі заперечуєте.
Тому, якщо б Новий завіт дійсно був укладений на вечері, то Христа б не віддали на смерть. Подумайте добре.

Наведу біблійний приклад людей, які були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи всі Його заповіді. Це священик Захарій з дружиною Єлізаветою. По довгім часі неплідності Єлізавети в старості їхній Бог дарував їм сина, в майбутному Иоана Хрестителя.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Луки1:5-6

Але ж немає біблійного свідоцтва що ця подружня пара отримала вічне життя на землі у людському тілі.