Вибачте, немаю при собі української Біблії, тому цитую з російської:"Всякий, делающий грех, делает и беззаконие; и грех есть беззаконие" 1-е Иоанна 3:4

Гріх - це те, що не подобається Богу. Якщо людина не вірить в Його існування, то відповідно, що їй важко визнавати дані Ним закони, а тим більше підкорятися.

Мене аж розсмішило таке розуміння, хоча й соромно відразу стало, бо не можна з безумців сміятися (ще раз переконуюсь, що недаремно Біблія безбожників називає безумцями).
Як би це доступніше пояснити? Наприклад, вседозволеність - це їздити на червоне світло світлофора. Можна деякий час хвалитися: ось який я герой, все мені можна, не те, що ці обмежені, закомплексовані, затуркані люди, що покірно стоять на червоне світло, чекаючи зеленого. Мабуть, не варто й продовжувати... довго така вседозволеність не залишиться безкарною. Хоча якийсь час будуть лунати зневажливі вигуки.
Совість чи сумління Бог дав усім людям (як віруючим, так і безбожникам) як внутрішній голос, який дає змогу їм розрізняти "червоне" і "зелене" світло, добро і зло. Можна заглушити "голос совісті" і гонорово "їздити на червоне", чинити зло, але сумління все одно буде говорити: вночі через сон, зранку після пробудки, у хвилину самотності. Воно буде промовляти і до тих, які заперечують його існування, які намагаються заглушити його голос, втопити у горілці, забутися. Голос Сумління як голос Божий насамперед промовляє до тих, хто не знає Бога - щоб не було їм виправдання, що вони не знали, не бачили, не розуміли.