то ти мене не зрозумів.
добре, перефразую питання ще інакше:
Ти і Бог - це одне ціле чи різне? - мене цікавить що ти відчуваєш, в цьому плані, а не чи ти святий чи спасений.

Братику, апостол Павло є дуже гарним прикладом смирення. Він, як і всі інші апостоли, ніколи не називав себе спасенним, принаймні я не знайшов у Євангелії місця, де апостол Павло називав себе спасеним чи досконалим!
Апостол Павло говорив "...для нас, що спасаємося..." (1Кор.1:18), ще писав: Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. Тож усі, хто досконалий, думаймо це...(Фил.3:12-15)

Тож, іншими словами, якщо ви "спасені", то не вважайте себе спасеними, а женіться до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

Я не розумію, як можна людину рівняти з Богом. Це якась глупа філософія?
Якщо ти маєш на увазі благодать Божу, то так, Дух Святий часто сповняє мене благодаттю, тобто можна сказати, що блага частина Всевишнього Бога Духа Святого є також у моєму серці.

В питанні, стосовно єднання з Богом, тут справа тонка. Залежить що ЛМакс під цим розуміє, бо з однієї його фрази ще нічого не видно.
Є написано, що той хто єднається з Богом, той є з ним один дух. Але одне ціле, то не думаю.
А в питанні спасіння і святості, то думаю, що ми можемо називати себе святими (я не говорю про крайності, а лише розглядаю можливість такого вживання), адже апостоли листи писали до святих, Павло (дуже не смиренно) називав себе апостолом, захищав своє апостольство.
А вже питання вірності, мені здається, що відноситься до кінця життя.

До речі, Братику, вірність і віра це різні речі.

А в чому полягає вірність? Чи не в тому щоб зберегти віру?
Сонячнику, бути досконалим та спасенним то різні речі. Можна бути спасенним та в той же час недосконалим. Хоча, я думаю, Павло був набагато досконалішим ніж ми, але він хотів бути ще більш досконалим, хоча людина не може бути досконалою. Але в питання спасення тут усе чітко. Не зустрічав де він таке казав? Та всі його послання про це свідчать. Хоча б навіть та його цитата, після якої ти "чуть не написав ми", по-інерції. Як бачиш, у питаннях особистого досконалення Павло був уособленням смиренності, та в питаннях спасення, Павло писав не сумніваючись, бо спасення не від наших діл, і тому хвалячись що ми спасенні - ми хвалимося не собою, а Христом.
Тому, треба не просто думати, треба кричати на весь світ, щоб почули безбожники, що ми спасенні кров"ю Христа і ЩО для нас зробив Господь.

В ранній Церкві вірними і святими себе називали всі, хто хрестився і долучився до євхаристійного зібрання учнів Христових – Церкви.
«Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, - святим в Ефесі і вірним в Ісусі Христі.»(Ефес.1.1)
Отже вірний, святий, учень Христовий –це посуті синоніми.
Тут варто сказати святими називали себе не через те, що були досконалими, а через те що усвідомлювали себе причетними до святині – Христа(Єдиного Святого). Відтак і «народ святий», «царственне священство». Є і більш глибинний сенс цього слово, як похідне від слова «освячуватись», те на чому акцентує Сонячник.
Особлива праведність, ревність і братський дух ранньої Церкви відрізнли її від оточуючих і це підсилювало відчуття особливості, святості. В часи масового християнства ця ревність і праведність почала згасати і називати всіх хрещених святими вже стало недоречно.
А от слово «вірний» і зараз залишається у вжитку до всіх охрещених.

Щодо питання «Чи я спесенний?!» тут трохи складніше. В нашому обговоренні є аналіз але не вистачає синтезу , а відтак –цілісності.
В Священному Писанні про спасіння говориться двояким чином. З одного боку, про спасіння говориться як про подію, що вже здійснилась незалежно від нас:
„Ви спасенні, і це не від вас, Божий дар” (Еф. 2, 8).
З іншого, стверджується необхідність для людини потрудитись для досягнення спасіння:
„Зі страхом і трепетом здійснюйте своє спасіння” (Флп. 2, 12).
Таким чином, Священне Писання розрізняє істину спасіння що вже здійснилось і істину необхідності здійснення спасіння кожним віруючим, тобто особистого засвоєння відкритого для нас у Христі спасіння. Це значить, що наше особисте спасіння, передбачає співробітництво Бога і людини (синергію): «Бо ми є співробітники у Бога» (1 Кор. 3, 9).
Отже, саме поняття „спасіння” має дві сторони: об’єктивну і суб’єктивну. Об’єктивна сторона – це все те, що зроблено для нашого спасіння Богом і є для нас даром, тому що самі ми не змогли б зробити це при всьому нашому бажанні(Викуплення). Суб’єктивна сторона- це ті зусилля, які нам необхідно докласти для того, щоб цим даром скористатись.
Тому можна кричати на весь світ, як каже Братик, що ми спасенні кров"ю Христа і ЩО для нас зробив Господь. Але водночас говорити, що треба робити, щоб засвоїти це спасіння особисто.
Отже, не варто кричати, що я - спасенний!. Бо той хто притерпить до кінця, той спасеться.

Власне, про ці речі ведеться також цікаве обговорення в темі «Що значить увірувати і спастись».

Дякую за грунтовне розяснення, я повністю поділяю твою думку, Свят. Лише додам, що говорячи "кричати на весь світ" я мав на увазі , звичайно, не у прямому сенсі, а як заповідь Христа проповідувати усьому світу. Звичайно, у проповідь також повинно включатися підбадьорення, наставлення, а не просто свідчення. Хоча, будь-яка спроба проповідування Євангелії невіруючим починається саме зі свідчення, що нам зробив Бог. Це найголовніше що потрібно говорити саме невіруючим. А підбадьорення та наставлення потрібне уже віруючим, щоб зміцнялася віра.
Ще хотілося б почути що треба робити, щоб "засвоїти це спасіння особисто".

Дякую, Свят! Саме це я і мав на увазі!

Сонячнику, радий що ти нарешті зрозумів що таке спасіння. Раджу надалі більше читати Слово Боже а не передання старших.

Відповів на це в темі "Що значить "увірувати" і "спастися"?" http://forum.jerelo.info/viewtopic.php?p=9205#9205

Хотів би ще додати, спасіння ми отримуємо даром, але "ще не відкрилось чи будемо", бо від нас залежить чи збережемо ми його. Тобто, тут питання в тому що розуміти під спасінням. Якщо спасіння від прокляття гріха тут на землі, то ми його отримуємо даром, але якщо розуміти спасіння у вічності, то це залежить від того, чи ми збережемо це спасіння. Як каже Писання: тепер ви сталися РАБАМИ ПРАВЕДНОСТІ. Тобто ми є вільними від гріха, але в той же час, ми є рабами праведності. Якщо ми не захочемо служити праведності, ми автоматично повертаємося до рабства гріха. Хай Бог нам допоможе донести цю свободу від гріха до кінця!

Так, ми повинні розрізняти два поняття спасіння:
1) спасіння від гріха;
2) спасіння від вічних мук.

Перше спасіння ми можемо або мати, або втратити.
Друге спасіння ми можемо отримати лише після Суда Божого, якщо збережемо перше спасіння.

У Біблії термін спасіння часто вживається як звільнення від гріховної залежності. Але багато проповідників це поняття трактують як спасіння від пекла, тобто ніби їм вже гарантоване місце в раю. Це жахливе заблудження.

Так, я можу засвідчити, що Господь мене звільнив від гріха, по великій милості Його, не через мої заслуги, а через Кров Ісуса Христа, яка омиває всякий гріх. Але ніхто не може сказати, що він пройде цю вузьку стежину до кінця, а лише може надіятися на Божу допомогу.

Тому якщо хтось говорить, що він точно буде в раю, то така людина є неправдомовцем, і швидше за все таку людину чекає велике розчарування.

Це цікава тема!
Для прикладу наведу життя одного біблійного персонажу:
"Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг. І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів." (2Цар.21:1,2)
6 І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.
(2Цар.21:6)
9 Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.
(2Цар.21:9)
16 А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах.
(2Цар.21:16)
Якщо задати запитання: "Чи спасений Манасія?", то навряд чи хтось дав ствредну відповідь. Відповідь - ні! Про це важко подумати.
А тепере прочитаємо інші тексти:
"І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони. І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону. А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків. І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь Він Бог! По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його. І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї. І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто. І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому." (2Хр.33:10-16)
"А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів. А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців." (2Хр.33:18-19)
Тепер можете собі уявити. Цей противний чоловік, який був огидний Богові, почав робити такі діла. І якщо тепер запитати, чи він був спасений, то ми вже можемо відповісти - так!
Тепер в мене є запитання до всіх форумчан: Яка ваша думка про спасіння тепер? (Після наведеної ілюстрації)
Після цього, думаю, можна буде продовжити розмову про спасіння.

Юліан, Ви привели один приклад, який говорить про те, що грішник, якщо навернеться до Бога і чинитиме правду - буде мати життя. Але Господь нас застерігає, що якщо праведник зробить гріх, то Бог не згадає ту правду, яку чинив праведник, і він загине за свій гріх:

Читаємо Єзек.33:
11 Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів? 12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха. 13 Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре! 14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість: 15 заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! 16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити!

Тому до цього питання слід підходити справедливо. Звісно, що будь-який грішник може отримати оправдання, якщо почне чинити правду, але ж так само й будь-який праведник може відступити від правди і загинути за свій гріх.

Саме так, що ж таке життя - це і є спасіння

І з цим я погоджуюсь, такий шлях обрав Саул. В один момент можна було думати, що він буде мати це життя, те життя, яке хоче подарувати йому Бог, але настав момент, коли він (Саул) обрав зовсій інший шлях.
Я навів такий приклад, щоб ми задумалися, від чого все ж таки залежить наше спасіння і чи можу я сказати, що я спасенний?
Зрозуміло ще тема спасіння не є новою, про неї згадували ще пророки, а саме Ісая, згадку про що ми знаходимо вже в Новому Завіті:
"Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог."
(Матв.1:20-23)
Можливо "Сонячник" ти вже догадався до якої я думки хочу підвести, хоча, можливо, ти з цим і не погодишся на всі 100%.

Я не здогадуюся до якої думки Ви хочете підвести, і не розумію, що Ви хочете тим сказати.