Ну якщо ти робиш кожен стих окремою заповіддю, то порахуй скільки їх буде виходити. Напевно більше ніж 10 Але ж в Біблії виразно сказано, що заповідей було дано 10. Чи можливо ти висуваєш іншу інтерпретацію?

Паша, я просто щоразу більше переконуюся, що ти займаєшся демагогією, а не дослідженням істини. Ти знову щось вириваєш з контексту і з усмішкою на це відповідаєш. Виходить дуже цікаво, ти придумуєш собі питання для дискусії зі стелі, а потім з успіхом на нього відповідаєш. Якщо ти зауважив, то в мому пості навіть нема натяку на твоє твердження, а є обгрунтована позиція, яку я висловив і не почув жодного пояснення на те. Очевидно, що його просто нема.
Я перестаю з тобою дискутувати, оскільки не бачу з твого боку позиції, що відповідала б правилам дискусії.

Не читала усі 14 сторінок ...лише висловлю своє ставлення до ікони. Ставлюся до ікони (чи то красива, у рамці, чи то листівка, чи сторінка з зображенням в книзі) - це як фото улюбленої людини , на яку хочеться іноді подивитися. Ніяким чином на ікону не молюсь, навіть під час молитви біля неї не стою. А от що стосується ікон начебто "цілющих", до яких створюють поломництва, то так, це віддає ідолопоклонінням.

Наприклад, от така листівка з об'ємним зображенням Іісуса стоїть у мене на письмовому столі. http://www.klangundkleid.ch/3d-bilder/d ... ?TOPIC=339
Це "відновили" лік, котрий на Туринській плащаниці.
Але це в ніякому випадку не свідчить, що я на це зображення молюся.

З теми "Чи має першість Папа Римський?"

Дуже легко помітити стериотипне узагальнення в твоїй першій категоричній фразі. Ти не розрізняв тих, хто молиться до ікон сприймаючи їх магічно і тих хто просто молиться перед іконами(сприймаючи їх витвір християнського мистецтва) Живому Богу. Всіх узагальнював під негатив. Цікаво, а як ти зараз сприймаєш практику поклоніння в дусі Живому Богу молячись перед іконою Христа? Бо ти так і не відповів на мій останній коментар до тебе від 10 жовтня.(10 стор.)

У цій фразі узагальнюють тих, які моляться ДО ікони, а не перед іконою. Хоча на мою думку, тут великої різниці нема. Бо той, хто молиться лише перед іконою, але до Живого Бога, то рано чи пізно він прийде до розуміння, що ікона в будь-якому разі є зайвою у його стосунках з Живим Богом, стає на перешкоді для живої молитви.
Якщо цю перешкоду він не усуне, то рано чи пізно буде молитися ДО ікони і стане ідолопоклонником.

Я думаю, що ти зрозумів з допису Тая відповідь на твої звинувачення стосовно стереотипності.

Стосовно ж молитви перед іконами до Живого Бога, то теж вважаю так як і Тай. Я розумію, що таке може тривати лише дуже короткий час, оскільки людина, яка має справжнє спілкування з Богом дуже швидко зрозуміє, що присутність ікони не наближає її до Бога.
Я вважаю допустимим присутність ікони при молитві лише у випадку, коли людина не звертає на неї жодної уваги, а молится до Бога. Але коли людина при молитві обертається в сторону ікони, чи цілує її, чи звертається до святого, зображеного на іконі, то я це розцінюю як ідолопоклонство.

Поклоніння, чи використання ікон християнами робить їх нічим не відмінними від представників інших релігій: буддистів, мусульман і т.д., які теж поклоняються предметам, з єдиною різницею що іншим. Та й до християнства людство завжди тяжіло до використання предметів для поклоніння.

Тарасе, невже ніякої стериотипності? І ти з самого початку припускав, що допустимо молитись перед іконою за певних умов? А чого ж ти в цьому признався тільки на 14 сторінці обговорення? Як не обєктивного з твого боку. А те що є не обєктивним істину не відображає. Або іншими словами часткова правда не є істиною.

Так, ікона не наближає до Христа, але і не віддаляє(перешкоджає) від Нього, я вже про це не один раз говорив (останній раз на стор.11). Для чого ж тоді деяким християнам, вільним у Христі, ікона? А тому що це для них красиво, тому що для них це певний християнський символ, тому що вони звикли молитись, наприклад, в місці де стоїть ікона (це місце для них свого роду таємна кімната, комірчина в їхній квартирі). Що ж тут осудливого? Як то кажуть: на колір і смак товариш не всяк.
Якщо людина цілує ікону, розуміючи, що це тілесний знак любові до того хто на ній зображений, то що в цьому поганого? Ідолопоклонством це буде для тих, хто не розуміє значення цього поцілунку.

Ну, цілувати зображення любої людини - якесь нерозумне явище. Якщо вже цілувати, то безпосередньо.
Але, Святе, якщо дотримуватися такої логіки, то й можна оправдати будь-яке ворожіння чи чарівництво, наприклад: а що осудливого в тому, що хтось стукатиме тричі по дереву чи тричі плюне через плече? Тобто самі дії наче нічого гріховного в собі не несуть.
Але якщо вірити у надприродню силу ікони, тобто вважати, що ікону потрібно поцілувати чи потрібно до неї хреститися, щоб було те чи інше, або ставитися до ікони як до святині, то це вже буде те саме, що ворожіння чи ідолопоклонство.

Перечитав усі 14 сторінок дискусії. Єдине враження, яке залишилось це те, що деякі учасники, напевне, вже є цілком ДУХОВНИМИ особистостями, безтілесними, глухими і сліпими відповідно.
Дайте прошу відповідь:
як ви виражаєте тілесно своє ставлення до Бога. Адже людина має також і тіло, тому логічно, що свою повагу до Бога і віру може (або й повинна) виражати не тільки духом (хоча це і найважливіший момент), але й тілом... чи може не так??? отож, якщо я не правий, то навіщо збиратись в спільнотах (церквах, якщо хочете) для спільних молитов -- можна ж молитись кожному окремо в себе вдома (не заперечую цієї можливості).
Як проходять ваші зібрання, і навіщо вам провідники (пастирі), якщо ви прислухаєтесь лише до Святого Письма, то якого милого слухаєте людину???
Хоча друге питання взагалі не в тему.

Ото якраз сама головна проблема: як то стати глухим і сліпим для світу. Бо не годна людина видіти духовне, коли очі її повернені на світ, на шось матеріяльне. Це якраз стосується ікон, які тілько мішають видіти духовне. То не є, шо хтось вже досягнув духовности, але тілько прагне досягнути. А для того і треба стати глухим і сліпим для світу. Дав би Господь того досягнути!!!

Ану процитуй, де Біблія таке говорить!!!
Там темка одна є "Тіло і кров" в розділі "Досліджуємо Біблію" -- піди, як великий знаток Святого Писання, вислови свою думку.

П.С. і чому ти в інтернеті сидиш, а не Біблію читаєш? може скажеш, де про це написано?

Я по памяті пару місць приведу, бо не маю біля себе Біблії:
Іван пише так:
Не любіть світу, ані того, що в світі. Бо все, що в світі є: то похоть тілесна, похоть очей і пиха житєйська.
Та й Христос так писав на те:
Коли хто з вас подивиться з пожадливостю, той вже має гріх. Тому то, коли соблазняє тебе око, то вибери його, бо ліпше однооким війти до Царства Божого, аніж з обома очима бути вкиненим до гієни огненої.
То зрозуміло, шо не буквально пише. Але вказує на те, шо через наші очі входить всіляка непотріб до нашої душі. А найгірше, коли ми молимося до ікони, чи навіть до Бога перед іконою, але дивимося на неї. Тоди ми так Бога і собі малюємо, так як бачимо очима. А то - великий обман!!!
То нашо тоди себе обманювати???

А що ти на це скажеш, великий знавець Біблії?

18 А він і каже їм;То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,
19 - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.
20 Далі казав: Те, що виходить з людини, - те осквернює людину.
21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,
22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.
23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину."

(Мар.7:18-23)

Тому моя думка тут така -- всі, хто стверджує, що ікона заважає "побачити" Бога -- примітивні духовні недоростки. Бо якщо людина справді має зв"язок з Богом, то що може їй стати на заваді?