Так само як і сектанти!

а для мене слово "сектанти" звучить вкрай нбразливо (((, тому краще "протестанти"

А де ж ваші запитання, образливі ви мої!

А як ти спілкуєшся з іншими, то кажеш - що ти з протестантів, чи з п"ятидесятників?:)

кажу, що з пьятидесятників, і ще про всяк випадок додаю - протестанцькоґо напрямку
ти ніколи не соромишся іншим казати, що ти віруючий?

Ні.
А ти?

Я не соромлюся, але й не афішую це. Коли мене питають якої віри, то кажу, що просто християнин (не люблю я ярликів).
А якщо мене хтось називає "сектантом" чи "штундою", то це для мене зовсім не образливо, а навпаки - внутрішньо радію.

Для Вогник: у цій темі не обов'язково задавати питання - тут вільна розмова, наскільки я зрозумів (головне щоб по суті розмови).

А чи буває так, що зовсім не знайомі тобі люди пізнають, що ти віруюча(ий)?

А-а..Буду знати. Дякую, Сонячник.
Буває. Старші особливо...

Тобі легше свідчити молоді чи старшим людям?

Мені найлегше свідчити ровесникам, бо старші думають що вони мудріші і молодиків не слухають, а молодші сприймають старшого як і всіх старших людей котрі люблять напучувати і читати моралі, що їм і не подобається. Але мене молодші слухають, мабуть маю до них підхід. А у тебе як?

А мені чомусь старшим набагато легше.
Молодшим взагалі не виходить... А ровесників я лише на служіння забирати можу... А от зі старшими бабцями якось спільну мову знаходжу..
Ти легко зходишся з людьми?

Взагалі, легко... Але я не завжди і не з усіма маю бажання сходитися...
Але якщо є на це час і обставини складаються, то спілкуємося... але не завжди, чомусь, я готовий людям свідчити про Бога (хіба як про це зайде тема)... мабуть, тому що не люблю нав'язуватися...

А ти завжди стараєшся незнайомим людям розказувати про Бога (напр., у поїзді)?

Ну якщо завязується розмова, то хочеться зачепити цю тему, та не завжди вдається - не знаєш, з чоґо почати

А чи бувало, щоб тобі хтось з незнайомих євангельських християн намагався свідчити про Бога?

За часи, коли була невіруюча - здається, не було. А от коли віруюча - то було пару разів, і коли взнавали, що я також віруюча - то радощів не було межи, раді були зустріти "споріднену душу"...

А у тебе таке бувало?

Еге ж... бувало. Я одного разу взяв квиток у купе, де їхали християни на якусь євангелізацію. Але мене попросили переселитися в інше купе, бо хотіли бути без чужих... А пізніше дізналися, що я теж віруючий то їм стало трохи

Ой, дивні якісь вони... А як же вони на євангелізацію їхали, а під носом не євангелізували? Не дивуюсь, що вони трішечки побагровіли.

У мене одного разу було як ми з друзями ( я і ще брат з сестрою ) просвітера Церкви євангелізували.
Під час євангелізації у місті, коли молодь співала - бачимо чоловік якийсь стоїть. Ми до нього підійшли, почали питати як йому. А він мудрий, і почав про Бога розпитувати. Ми зраділи, почали розказувати все що знаємо, він вислухав і каже:"Молодці. Ви добру роботу робите. Хай вас Бог благословить. Ви розмовляли з просвітером Церкви "..."
А це ще й та Церква була, з якою моя Церква найбільше дружить. То ми там всі були

Вам легше свідчити комусь, коли ви наодинці чи в компанії?