А додаткові бонуси це які?

Та й напевно це ви обмежуєте себе від Божої благодаті, бо не довіряєте 100% Богові, а частково людям.

Читаймо уважно:
Еф.3:14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем, 15 що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, 16 щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, 17 щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, 18 змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, 19 і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. 20 А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, 21 Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.

Ну...якщо вірити 100%Богу,Діві Марії,Святим це омежувати себе у вірі то тоді в нас справді різні поняття про "обмеження"...Які бонуси довіри до Богородиці?-Надто великі щоб ними нехтувати,за ЇЇ посередництвом можна вимолити багато благ-це я переконався на власному досвіді-але для цього потрібна палка молитва ну і не менш палка ВІРА!

Це що ви пишете Біблія так не вчить, важко зрозуміти ваш досвід.

Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! (Івана 20:23)
Знову ж таки, щоб керуватися якоюсь цитатою з Біблії, треба розібратися в контексті: до кого ці слова, для чого і що вони означають. Справа в тому, що багато людей трактують це місце неправильно. По-перше, ці слова були сказані учням після слів "прийміть Духа Святого". Значить ті слова стосуються в першу чергу до учнів Христа, які прийняли Святих Дух. По-друге, я це так розумію, що ми, християни, можемо затримувати лише ті гріхи, які скоєні проти нас. Христос, висячи на хресті просив Отця, щоб Він простив тих, хто його розпинав, тобто він простив їх і відпустив їхні (наші) гріхи. Ми не маємо влади затримувати гріхи, які скоєні не проти нас.

а якшо тількі перед Богом покаявся а більш ніхто незнає про той гріх то треба ше сповідаться?

Ні, не треба, але якщо скоєне томить твоє серце, а воріг знов і знов спокушає до гріха, то розкажи пастирю, чи духовному брату, щоб він молитовно підтримав тебе в боротьбі.

Питання не в тому, перед ким покаявся, а перед ким завинив. Якщо завинив перед людиною, то вибачившись перед нею, не потрібно навіть просити пробачення в Бога - бо Бог нас давно простив.

А якщо вчинив такий гріх що стидно сповідатись перед священником або комусь розповісти...як вчинити в даному разі?

дивно,як це непотрібно.А ці слова Божі про що свідчуть---"Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний."(Пр)Та від цього ж залежить наше помилування,бо помилуваний буде той хто признається у своїх гріхах.Ну і звісно що не перед Богом,адже Богу все відомо.ТО кому слід признаватись у своїх провинах???

як не перед Богом? ці слова свідчать, що якраз перед Богом найперше треба каятися. ну і так само, перед людиною, якщо перед нею завинив.
ясно читаємо, що казав Давид Духом Святим: "Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив." Пс.31:5

Тобто,від Бога можна щось приховати,коли йому не признатись у цьому??Покаятись у гріху,це не те ж саме що признатись у гріху.Адже можна признатись про скоєний гріх але не шкодувати за вчинене.Хіба це буде покаяння?.Власне Давид вів мову про покаяння перед Богом,а не про признання їх,адже Богу все одно відомо все що і коли ми зробили.А от про те чи шкодуємо ми що вчинили таке,тобто каємось у цьому,оце якраз і слід виявляти Богу.Тож слова з Приповістей "хто ховає провину свою",очевидно говорять про приховування провини,але ж "перед Богом усе наге і відкрите",йому все відомо,тому як можна від нього щось приховати.Приховати якраз можна щось від людини.Приклад з Ананієм і Сапфірою яскавим є цьому свідченням.Вони хотіли приховати від людей(апостолів) дещо,але СВ.Д. це виявив.Тому то й Христос настановив у церкві пастирів,отих духовних лікарів,котрим і слід признаватись у скоених гріхах,даби вони помолившись над грішником помазали так би мовити його олією праведності,і щоб йому було прощенно гріхи.----"Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться."(Як)Як бачимо лишень у такому випадку Господь підніме таку людину і лишень у такому випадку їй буде прощенно.Ба більше,подальші слова Якова говорять - "Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!" З цього видно що не тільки перед настановленними чоловіками над церквою слід признаватись ,але й один перед одним.Чи не так???

Коли привели до Ісуса схоплену в перелюбі жінку, то Він не випитував у неї що і як, а лише сказав так: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши! (Iван.8:11)
Бог знає все, а людям не потрібно відкривати свою наготу. Визнати гріх - це осудити себе самого в тому що чинив, тобто покаятись, і більше того не робити.

Гм,а що ж йому було випитувати,коли він все знає.Він же по вашому "Бог"??Чи може подібно все знати людина?
Це ваші власні судження котрі немають нічого спільного з Божими,адже Біблія вчить-- "Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!" (Як) З цього видно що не тільки перед настановленними чоловіками над церквою слід признаватись,як про це писав вище ап.Яків ,але й один перед одним.Тому люди котрі заперечують це,будуть засуджені.Будьте уважні до того що НАПИСАННО.
Знову ж таки,підмінна понять.Визнати щось,можна по різному.Можна перед самим собою,а можна і перед кимось.Це не обовязково свідчить про варіант перший.А про варіант 2,тобто признатись перед співвіруючим,ба більше перед своїм пастирем,є прямий обовязок згідно з Писанням,даби гріх було прощенно тому хто його скоїм і у ньому признався.Читайте послання Якова,там Бог його устами про це чітко засвідчив.Хоча людям котрі керуються власними судженнями вряд чи це допоможе))))

Сповідь це річ яку сьогодні люди стараються дотримуватися,хочаб раз в рік,ходити і сповідатись треба,так вони вважають. Ось що я скажу на сповідь:це неправильно,і взагалі в Біблії нема такого написано що людина повинна ходити сповідатись до людини,такоюж Грішною (бо всі ми грішні ще з народження!)Корні ісповіді взято з старого заповіту,коли первосвященник заходив один раз в рік у храм щоб просити за гріхи,але ось що важливо,ці жертви за гріх ніяк не могли докінця очистити від гріха,ця просьба була лиш для того щоб гріх відкладався на один рік,і т.д.с кожним роком.....аж до часу приходу Христа,який один раз заплатив за всі гріхи,які були зроблені колись,які робились,і будуть робитися!Но це не означаэ що тепер можна грішити бо за всі гріхи заплачено!!!НІ! І ось,щоб гріхи які в тебе э,не потягнули в ад,ти маэш просити пробачення у самого Бога,просто стати вдома,чи десь у місці де тебе не бачать,абож в церкві і просити,Бог заіжди чуэ нас деб ми не були.

я б так категорично не казав, що нема в Біблії, бо вище вже згадувалося місце із посл. ап. Якова.
а ще є такий текст: "І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм." Дії 19:18-19 як читаємо, то ті, хто ввірував в Ефесі (правда, не всі, а багато-хто), приходив і визнавав свої вчинки, а конкретно, ті що зв*язані з чаклунством. і визнавали, як я розумію, перед Церквою.
з іншого боку є такі тексти із Писання:
1. Неемія молиться, коли почув звістку про зруйновані стіни Єрусалиму: "... нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили!" Неем. 1:6
2. Даниїл молиться: "А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога..." Дан. 9:20
3. про Давида, я вже вище писав. і ще з 50 Псалму такі слова: "бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. 6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм." (краще весь прочитати Псалом)
я про цю тему не раз роздумував, і ще роздумую.. хай Бог нам поможе.
бо в міру віри, зрозуміло, що тільки Христос Ісус прощає гріх, і ми каємося перед Ним; з іншої сторони є таке, коли сповідаються перед старшими (або перед Церквою), щоб помолилися, бо напр. важко перемогти якусь спокусу чи гріх, який постійно повторюється.. тому тут трохи важко збагнути, що коли і як. але я знаю точно, що найперше ми йдемо до Бога з благанням, проханням і молитвою! бо є Один Бог і Один Посередник між Богом і людиною - Ісус Христос. Він є "Апостол й Первосвященик нашого ісповідання" (Євр. 3:1). колись, як писалося, йшли до священиків і сповідалися (і то бачимо, що в старозавітний час Давид каже, що жертви і цілопалення не будуть до вподоби Богу, але серце зламане і впокорений дух), а тепер наш Первосвященик - Ісус Христос!