Якщо ти сам не виконуєш Закону, то чому ти хочеш, щоб я по Закону буквально виконував Закон?

Тарас, це до кого? І до чого тут це?

Ви перебуваєте під Законом?
То вийдіть з під Закону і прийміть беззаконників.
Бо Закон залишається для законників, для беззаконників ще їхнє беззаконня...
Хто виконує Закона - той ходить під Законом, хто ж виконав Закона - той понад Законом.
Бо толку з Закону, як не приймете тих, хто не увірував в Бога, чи в Закона? Хіба Бог когось не приймає?

Браття, а як ви розумієте слова ап.Павла?
Рим.2:13 Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.

Слухати, ще не означає виконувати. Можна слухати, а робити по суперечливому.

На шляху до єдності

Ім’я папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки, зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на благо людства. А найголовніше, на що варто звернути особливу увагу, – в період понтифікату Іоана Павла ІІ перед світовою спільнотою постає зовсім не та Римо-Католицька Церква, про яку йде мова в підручниках історії. Нині Ватикан провадить миротворчі місії планетарного масштабу, що кардинально відрізняється від діяльності Церкви в період так званих „темних” віків середньовіччя, коли палали вогнища, на яких заживо спалювали інакомислячих. До речі, саме Іоан Павло ІІ став першим папою, який офіційно вибачився за помилки минулого: перед чехами – за спалення Яна Гуса, перед євреями – за відсутність реакції Церкви в період холокосту. Такі заяви справді гідні поваги. Особливо, коли доводиться вибачатися за речі, до яких не маєш жодного відношення. І все це заради порозуміння між людьми, в щирому прагненні до бажаної єдності між віруючими різних конфесій. І справді, – Бог у нас один, одна віра, одне хрищення, і разом з цим безліч християнських течій!
Особистий вклад Іоана Павла ІІ в об’єднавчому процесі був досить вагомим. Новообраному папі необхідно лише зберегти всі ті добрі починання, і звичайно ж, продовжити нелегку справу примирення. Аналізуючи безпрецедентні кроки попереднього понтифіка можна зпрогнозувати подальші дії Римо-Католицької Церкви на шляху об’єднання основних течій християнства.
Біблія є священною книгою всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності. Кожному народу притаманні певні традиції, обряди, в той час як Біблія залишається незмінною з часу її написання. І саме вона слугуватиме тим фактором, що об’єднає віруючих в одну християнську спільноту. Тому цілком вірогідно, що вже в найближчому майбутньому будуть переглянуті рішення Церковних Соборів, які не узгоджуються з Святим Письмом. Як приклад такої неузгодженості можна згадати рішення Лаодикійського Собору 364 р. після Р.Х. стосовно дня відпочинку. Хто хоча б трохи знайомий з Біблією, може зауважити, що згідно біблійних текстів днем поклоніння є субота. Що ж спонукало учасників Лаодикійського Собору перенести день відпочинку з суботи на неділю? Пропоную звернутись до історії.
На початку IV ст. римський імператор Константин навернувся в християнство. Прагнучи об’єднати імперію, він знайшов досконале рішення. Спільним знаменником для об’єднання імперії може стати неділя. У неділю Христос воскрес із мертвих. У неділю язичники поклоняються богові сонця. Якщо християни об’єднаються з язичниками в поклонінні в недільний день, вони перестануть асоціюватися з юдеями, яких переслідували римляни. Якщо християни приймуть неділю – наприклад, в честь воскресіння, – язичники із задоволенням продовжать поклонятися в неділю, бо вони вже довгий час поклоняються в цей день сонцю. Логічно все обміркувавши, імператор Константин у 321 р. після Р.Х. видав перший в історії недільний закон, в якому проголосив: „У високошанований День Сонця нехай відпочивають усі судді, міське населення і ремісники”.
Історик Артур П. Стенлі зазначає:”Збереження за недільним днем старої язичницької назви „день сонця” (Dies solis) великою мірою пояснюється сумішшю язичницьких і християнських почуттів, з якими перший день тижня був рекомендований Константином своїм підлеглим як „високоповажний день сонця” (Історія Східної Церкви, с.184).
Цивільне законодавство Константина було ратифіковане і прийняте Римо-Католицькою Церквою вперше на Лаодикійському Соборі. Пропоную деякі коментарі з церковних джерел.
„Язичницький день сонця, посвячений Балдеру, став християнським недільним днем, святим для Ісуса” (Католицький світ, березень 1894р., с. 809).
„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення і не знайдете жодного рядка, який би підтверджував освячення недільного дня. Святе Письмо зобов’язує до релігійного дотримання суботи. Якщо бажаєте дотримуватися вчення Біблії, поклоняйтеся в суботу. Але Церква говорить, що традиція стоїть вище від Біблії, і ми встановили неділю. Ми змінили день, згідно з авторитетом Церкви” (Кардинал Джеймс Гіббонс, „Віра наших батьків”, с. 89).
Як бачимо, Церква офіційно визнає, що змінила день поклоніння. Так як дана зміна відбулася задовго до 1054 р., коли Церква поділилася на Західну та Східну, і центром християнства в той час був Рим, папі Римському належить першочергове право виправити колізію, яка існує на протязі багатьох століть. Дійсно, на шляху об’єднання віруючих в єдину християнську спільноту, сучасна прогресивна Римо-Католицька Церква в будь-який момент може переглянути рішення Лаодикійського Собору, враховуючи пряму невідповідність з позицією Святого Письма. На сьогодні це лише питання часу.
ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”

В тебе мабуть проблеми з пошуком роботи, або ж ти нехтуєш Божою волею: "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці... Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його." (Вихід 20:8-11) ?

Ім’я папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки, зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на благо людства. А найголовніше, на що варто звернути особливу увагу, – в період понтифікату Іоана Павла ІІ перед світовою спільнотою постає зовсім не та Римо-Католицька Церква, про яку йде мова в підручниках історії. Нині Ватикан провадить миротворчі місії планетарного масштабу, що кардинально відрізняється від діяльності Церкви в період так званих „темних” віків середньовіччя, коли палали вогнища, на яких заживо спалювали інакомислячих. До речі, саме Іоан Павло ІІ став першим папою, який офіційно вибачився за помилки минулого: перед чехами – за спалення Яна Гуса, перед євреями – за відсутність реакції Церкви в період холокосту. Такі заяви справді гідні поваги. Особливо, коли доводиться вибачатися за речі, до яких не маєш жодного відношення. І все це заради порозуміння між людьми, в щирому прагненні до бажаної єдності між віруючими різних конфесій. І справді, – Бог у нас один, одна віра, одне хрищення, і разом з цим безліч християнських течій!
Особистий вклад Іоана Павла ІІ в об’єднавчому процесі був досить вагомим. Новообраному папі необхідно лише зберегти всі ті добрі починання, і звичайно ж, продовжити нелегку справу примирення. Аналізуючи безпрецедентні кроки попереднього понтифіка можна зпрогнозувати подальші дії Римо-Католицької Церкви на шляху об’єднання основних течій християнства.
Біблія є священною книгою всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності. Кожному народу притаманні певні традиції, обряди, в той час як Біблія залишається незмінною з часу її написання. І саме вона слугуватиме тим фактором, що об’єднає віруючих в одну християнську спільноту. Тому цілком вірогідно, що вже в найближчому майбутньому будуть переглянуті рішення Церковних Соборів, які не узгоджуються з Святим Письмом. Як приклад такої неузгодженості можна згадати рішення Лаодикійського Собору 364 р. після Р.Х. стосовно дня відпочинку. Хто хоча б трохи знайомий з Біблією, може зауважити, що згідно біблійних текстів днем поклоніння є субота. Що ж спонукало учасників Лаодикійського Собору перенести день відпочинку з суботи на неділю? Пропоную звернутись до історії.
На початку IV ст. римський імператор Константин навернувся в християнство. Прагнучи об’єднати імперію, він знайшов досконале рішення. Спільним знаменником для об’єднання імперії може стати неділя. У неділю Христос воскрес із мертвих. У неділю язичники поклоняються богові сонця. Якщо християни об’єднаються з язичниками в поклонінні в недільний день, вони перестануть асоціюватися з юдеями, яких переслідували римляни. Якщо християни приймуть неділю – наприклад, в честь воскресіння, – язичники із задоволенням продовжать поклонятися в неділю, бо вони вже довгий час поклоняються в цей день сонцю. Логічно все обміркувавши, імператор Константин у 321 р. після Р.Х. видав перший в історії недільний закон, в якому проголосив: „У високошанований День Сонця нехай відпочивають усі судді, міське населення і ремісники”.
Історик Артур П. Стенлі зазначає:”Збереження за недільним днем старої язичницької назви „день сонця” (Dies solis) великою мірою пояснюється сумішшю язичницьких і християнських почуттів, з якими перший день тижня був рекомендований Константином своїм підлеглим як „високоповажний день сонця” (Історія Східної Церкви, с.184).
Цивільне законодавство Константина було ратифіковане і прийняте Римо-Католицькою Церквою вперше на Лаодикійському Соборі. Пропоную деякі коментарі з церковних джерел.
„Язичницький день сонця, посвячений Балдеру, став християнським недільним днем, святим для Ісуса” (Католицький світ, березень 1894р., с. 809).
„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення і не знайдете жодного рядка, який би підтверджував освячення недільного дня. Святе Письмо зобов’язує до релігійного дотримання суботи. Якщо бажаєте дотримуватися вчення Біблії, поклоняйтеся в суботу. Але Церква говорить, що традиція стоїть вище від Біблії, і ми встановили неділю. Ми змінили день, згідно з авторитетом Церкви” (Кардинал Джеймс Гіббонс, „Віра наших батьків”, с. 89).
Як бачимо, Церква офіційно визнає, що змінила день поклоніння. Так як дана зміна відбулася задовго до 1054 р., коли Церква поділилася на Західну та Східну, і центром християнства в той час був Рим, папі Римському належить першочергове право виправити колізію, яка існує на протязі багатьох століть. Дійсно, на шляху об’єднання віруючих в єдину християнську спільноту, сучасна прогресивна Римо-Католицька Церква в будь-який момент може переглянути рішення Лаодикійського Собору, враховуючи пряму невідповідність з позицією Святого Письма. На сьогодні це лише питання часу.
ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”

Як можна говорити про шлях до єдності, якщо Ви (той, кого любить Ісус) шукаєте те, що роз'єднює, а не те що об'єднує?
Оскільки у Бога є багато дворів з різними звичаями та розуміннями, то їх обєднати не можливо. А якщо закривати очі на те що всіх розєднує, то з цього вийде нова релігійна течія, яка може стати, як казав вже LMax, фундаментом для приходу антихриста.
Об'єднуватися потрібно кожному з нас лише з Богом, а не одну церкву з іншою церквою.

Святкування неділі - це фальшива нота в акорді десяти Божих заповідей. Якщо католики виправлять помилку минулого - це буде мудрим кроком католицької Церкви на шляху не лише до християнської єдності, а й до чистоти Першоапостольської Церкви.

Так не лише католики, а й православні, а також майже всі протестантські церкви святкують у неділю. Але ж це лише камінь спотикання. Субота чи неділя - нас ані не зближує з Богом, ані не віддаляє. Наша субота - це спокій та мир Божий у серці! У цьому треба перебувати!

Це не камінь спотикання, а четверта заповідь Божа, така ж обов'язкова до виконання, як і шоста, чи восьма.
Який день є сьомим по Біблії, коли Бог заповів відпочити від звичної праці? В Євангелії є чітка відповідь:
54 День той був Приготування, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Вiд Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

Перший день тижня - неділя, шостий (приготування) - п'ятниця, а сьомий - ?

Шановний той, кого любить Ісус! А чи не вважаєш ти, що своїм осудом, покладаючися на одну із заповідей, ти забуваєш за колоду у власному оці?
Чи не тому писав ап.Павло у Рим.14: 4 Ти хто такий, що судиш чужого раба?.. 5 Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання... 12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.

П’ятниця, субота, неділя…
Стаття 35 Конституції України визначає право кожного українця обирати на власний розсуд будь-яке віросповідання, яке йому подобається. Цс і є саме та релігійна свобода, якої ми так довго очікували за часів тоталітарного режиму, і якою в наші дні маємо перевагу повною мірою користуватися.
Вже з самої назви статті стає зрозумілим те, що мова піде про особливі дні, які провідні світові релігії обрали для свого культу, як дні поклоніння. Мусульмани всього світу відпочивають у п'ятницю, частина християнського світу і юдеї - в суботу, а більша частина християн, за традицією - в неділю.
Дні поклоніння різняться між собою і нам потрібна найоб'єктивніша інформація про їх походження. Пропоную нижче аргументи, якими підкріпляють віруючі свій вибір, коли притримуються обраного ними дня поклоніння.
Отже, спочатку про п'ятницю. Іслам, який нині налічує величезну кількість прихильників у різних країнах світу (найбільш вагома частка припадає на арабські країни, звідки він і почав своє існування в VI столітті нашої ери), обрав днем поклоніння п'ятницю. Аргументація надзвичайно проста: коли Бог творив нашу планету і все. що на ній протягом шести днів, то шостого дня (тобто в п'ятницю) були створені Адам і Євап – перші люди на землі. ТОМУ мусульмани особливим чином відокремили п'ятницю, як день народження всього людства, і свято шанують її.
Субота, як день поклоніння, знайома нам із четвертої заповіді морального Закону Божого, де Бог на рівні з іншими заповідями, такими як: "не вбивай', "не кради", "шануй батька і матір”, закликає пам'ятати день суботній і відкласти в цей день будь-яку працю. Стало вже традиційним вважати суботу надбанням виключно єврейською народу. Але, якщо уважно розібратися у біблійній історії, то ця позиція є не зовсім достовірною. Річ у тім, що родоначальником євреїв був Авраам (що цікаво, що він також був родоначальником і батьком арабів, які його називають Абрагімом), а про суботу, як день поклоніння, вперше ми зустрічаємо на початку Біблії, коли Бог завершив Свою працю творіння до цього дня, відпочив у цей день, освятив його і благословив його (Бут 2:3). Це відбулося за багато століть до народження Авраама. На землі в той час з людей були тільки Адам і Єва. А сказати, що вони були євреями, – було б абсурдом. Тому так вже склалося, що в нашій православній культурі шанується субота по заповіді, а неділя – по традиції.
Неділя на Україні є найбільш розповсюдженим днем поклоніння. Православні, католики, греко-католики і більша частина протестантів щотижня разом із сім'ями відвідують храми, костели, будинки молитви. Нещодавно, під час місійної програми, яку в нашому місті проводила православна церква, священнослужитель навів два аргументи, чому християнська церква обрала саме неділю: по-перше – в цей день Бог почав творити на Землі: по-друге – в цей день воскрес Ісус Христос, про що згадують всі євангелісти (Мт. 28:1, Мр. 16:2, Лк. 24:1, Ів. 20:1), що на світанку дня першого в тижні, тобто в неділю вранці, люди застали могилу Христа порожньою. Але, хоча поклоніння в неділю вже й стало традиційним, історики та релігієзнавці змушені визнати той факт, що за святкуванням світлого Христового воскресіння у недільний день спостерігається давній поганський культ поклоніння богу Сонця. У деяких мовах до нині збереглися ці сліди (англ. - Sunday, нім. - Sontag, що в перекладі означає "день сонця"). Так вже склалося, що наше покоління отримало християнську віру з домішками дохристиянських вірувань. Нещодавно, під час зйомки християнського свята Маланки, коментатори програми "Новини", що на каналі УТ-1, влучно підмітили, що за християнським Богом, представленим у цьому дійстві, можна розгледіти Даждьбога. Відносно ж святкування неділі існує пророцтво в Біблії, на яке в даному випадку слід звернути особливу увагу. Ще за п'ять століть до нашої ери пророк Даниїл бачив у видінні систему, яка ''буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята і права" (Дан. 7:25). Якщо Даниїл пророкував про зміну свят, то виникає логічне питання – можливо дійсно в певний час історії сталася заміна дня поклоніння?

ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”

Та зрозуміло, що лише номінальні християни (та представники інших релігій) обирають для себе той чи інший день поклоніння. Але ніхто не має права їх за це судити, бо роблять вони це для Бога, хоча й можливо не розуміють цього Бога.
Той, кого любить Ісус, наводить слушні приклади поганського походження більшості християнських звичаїв, яких свято намагаються дотримуватися номінальні християни, які власне мають дуже приблизне уявлення про Бога.
Духовне ж значення СУБОТИ наведене у темі Євр.4:9 ...людові Божому залишається суботство...

Після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише крізь віки немов би лунає питання нашого Господа (в той час фарисеї ревізували на свій лад п'яту заповідь):
"Чому ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?" (Матв. 15)